Історія виникнення панно вікіпедія — concert-market.ru
Скачать історія виникнення панно вікіпедія rtf
Создавать пространство вокруг сложная задача. Картины, настенные панно, фотографии и скульптуры — это вид искусства, с помощью которого можно продумывать дизайн квартиры или дома. Что такое панно?. Перейти к поиску Русский. панно I. 1. архит. плоская часть наружной стены, ограниченная рамой или лентой орнамента и украшаемая обычно скульптурой или живописью.
2. живописное или скульптурное изображение тематического или декоративного характера, прикрепляющееся к стене, потолку и т. п. панно II. 1. проф. цирк. седло для исполнения акробатических цирковых номеров на скачущей лошади. Казахский. панно. 1. панно (аналогично русскому слову). Таджикский. панно. 1. панно (аналогично русскому слову). Панно, выполненные на внешних стенах здания из цветных плиток или в технике фрески, называют иногда муралями. Гладкая или с живописными, скульптурными изображениями поверхность на стене, потолке, обрамлённая орнаментом.
Картина на холсте, постоянно занимающая какой-н. участок стены. Воронеж (Депутатская улица). Майоликовое мозаичное панно с изображением Иверской Божией Матери на стене церкви лечебницы Вредена. Санкт-Петербург. Изготовлено в г. в Лондоне фирмой Дультона. Панно – это один из видов монументального искусства, который сегодня пользуется большой популярностью в дизайне помещений. С помощью него любой интерьер можно украсить стильно и современно.
Панно можно повесить и в обычной жилой квартире, и в солидном офисе. Это стильный и современный способ украсить любой интерьер. Панно придает комнате или кабинету незабываемую атмосферу. Тем более что его можно сделать на любой вкус и цвет. Існують різні елементи декору. Одним з них є панно. Їм прикрашають як інтер’єр будівлі, так і екстер’єр. Напевно, все з нас бачили ці мальовничі або скульптурні твори в.
Створення панно може наповнити не тільки будинок красивими дизайнерськими речами, а й життя-яскравими фарбами.
Что это было – желание украсить свое жилище, способ запечатлеть увиденное или защита от злых духов, теперь историки могут только догадываться об этом. Итак, панно – это элемент декора помещения, который призван украшать стены, потолок, а иногда даже фасады зданий. Чем в таком случае панно отличается от обычной картины, ведь и то и то служит для украшения интерьера? Прежде всего, способом своего изготовления. Если картиной считается, прежде всего, произведение живописного искусства, то панно может быть скульптурным, мозаичным, тканевым, деревянным и даже пластиковым.
Давайте рассмотрим виды панно более подробно.
doc, PDF, rtf, txtПохожее:
Швидко, дешево і просто. Ідеї, як зробити свій будинок ідеально красивим. Панно на швидку руку. Всі ідеї прості і покликані допомогти вам повірити в свої сили і зробити панно своїми руками. |
Панно має бути вдалим колірною плямою, і розташовуватися в потрібному місці. Воно повинно відповідати саме вашому будинку, тому нерозумно купувати щось більш-менш підходяще. Давайте розглянемо декілька способів виготовлення панно. Абсолютно різних. Єдине, що в них може бути спільного – це рамка. Рамка і основа-полотно, як у картини. Отже. Робимо панно власноруч. |
| Ідея № 1. Використовуємо застібки-«блискавка» Знаходимо декілька блискавок для одягу. Переплітаємо їх в довільному порядку, роблячи акцент на кольорі. Клеїмо супер-клеєм на підкладку. Панно готово! |
Ідея № 2. Із самих звичайних еластичних тасьм для волосся Ви вже зрозуміли, що фішка цих панно – різноманітність кольору при одноманітності форми. Тобто, багато однакових предметів різної розмальовки. Ви чудово можете зробити своє з гудзиків, стрічок, пробок з пляшок … продовжите список! |
Ідея № 3. Різноманітність форми |
| Ідея № 4. Різного розміру рамочки Потрібно 13 рамочек, які не надто різняться за розміром. І китайський звичайний будильник. В 12-ти рамочках робимо аплікації за принципом печворку в стилі кантрі. Тобто, такі веселенькі примітивні картиночки. У тринадцятій рамочці робимо отвір по центру, вставляємо годинниковий механізм, перевертаємо, кріпимо стрілки, а ними може бути що завгодно, хоч соломинки для коктейлю. Якщо навіть такі прості речі вам робити лінь, закріплюйте готові 12 рамок з печворку по колу і годинник до стіни. Дуже мила прикраса на кухонну стіну. |
Ідея № 5. Морське панно Коли кріпимо пустотілі деталі термопістолетом, наносимо гарячий силікон так, щоб він добре змастив кромку і пішов всередину деталі, а не назовні. |
| Ідея № 6. Триптих Три підрамника однакового розміру обтягуються тканиною: різними клаптиками, поєднанними між собою або кольором, або візерунком. Такий варіант називається текстильним декором. Або тканину з великим малюнком ділимо на три частини. Підрамники в такому випадку можна брати різної форми. Кріпимо тканину кнопками. Дуже тонку і прозору краще не брати. Зате дуже цікаво, коли такий триптих гармоніює з гардинами. |
| Ідея № 7. Чорно-біле панно Ідеальне рішення для декору багатоколірного інтер’єру. |
Ідея № 8. Композиції з штучних або сухих квітів |
Ідея № 9. Фрукти, ягоди |
Ідея № 10. Панно з СD дисків |
| Ідея № 11. Вишивка Вишивати не обов’язково хрестиком або гладдю. Чудовий крейзі стиль дає широкі можливості. Це означає, що ми кріпимо, що хочемо і як хочемо за допомогою ниток. Ось вам і вишивка. Головна умова – карколомна краса. |
Ідея № 12. Панно фен-шуй |
Ідея № 12. Панно з бісеру |
| Як ви і самі вже зрозуміли, панно – це щось, зроблене на одному подиху, без болісних підготовок і зусиль. Дерзайте, прикрашайте свій будинок! |
| Джерело: //ibud.ua |
Презентація «Панно. Види панно»
Про матеріал
В презентації міститься інформація про панно,види панно( з фото) Панно – це декоративний живописний або скульптурний твір, призначений для оздоблення стіни чи стелі. Основні види панно: 1.Тканинні 2.Дерев’яні 3.Кам’яні 4.Графічні 5.Пластикові 6.ДзеркальніПерегляд файлу
Зміст слайдів
Номер слайду 1
Панно
Номер слайду 2
Панно – це декоративний живописний або скульптурний твір, призначений для оздоблення стіни чи стелі.
Номер слайду 3
Основні види панно. ТканинніДерев’яніКам’яніГрафічніПластиковіДзеркальні
Номер слайду 4
Тканинні панно. Це стародавні прикраси, створювані за допомогою аплікації або вишивки на полотні. Зараз популярністю користуються гобелени, що виготовляються ручним або машинним способом. Вони мають історичної красою, вносячи в інтер’єр несподіване різноманітність.
Номер слайду 5
Дерев’яні панно. Вони створюються з різних порід. Такі об’ємні зображення збираються з окремих шматків і доповнюються бурштином, сріблом та іншими напівкоштовними каменями. В результаті створюється цілісна картина з певним сюжетом і природністю.
Номер слайду 6
Кам’яні панно. Вони досі залишаються рідкістю. Найчастіше такі панно нагадують мозаїчні зображення зі складною сюжетною лінією. Їх ручне виготовлення створює приємне відчуття натурального матеріалу, що передає людини власну історію і красу.
Номер слайду 7
Графічні панно. Це сучасний вид, що наноситься на полотно за допомогою останніх технологій друку. Таким шляхом народжуються унікальні авторські роботи. Вони виготовляються в єдиному вигляді, що заздалегідь гарантує індивідуальність і привабливість.
Номер слайду 8
Керамічні панно Їх збирають прямо на стіні. Вони можуть виглядати окремими елементами або знаходити нечіткі цільні форми. Головною перевагою є вологостійкість, що дозволяє використовувати декор у ванній кімнаті без обмежень і додаткових робіт.
Номер слайду 9
Пластикові панно. Вони більше нагадують фотошпалери. Вони популярнішим інших видів через свою довговічності та різноманітності. Хоча вони позбавлені індивідуальності, що часто є серйозною перешкодою для досвідчених дизайнерів, які віддають перевагу оригінальним прийомам.
Номер слайду 10
Також останнім часом популярними стали дзеркальні панно.
Номер слайду 11
Висновки.
Панно в дизайні інтер’єру застосовуються постійно. Пошуки оригінальних декоративних елементів ніколи не закінчуються, тому професіонали здійснюють сміливі кроки. Багате розмаїття дозволяє вільно вибрати слушний варіант для тієї або іншої кімнати, не відмовляючись від загального стилю дизайну.
Блюдо Тартар: история и интересные факты
Название тартар у многих ассоциируется с названием густого и сытного соуса, который наиболее часто подается к мясным или овощным блюдам. Но, зачастую, название в ресторанном меню обозначает традиционное французское блюдо, которое делается исключительно из сырого мяса и подается в аналогичном виде.
История появления
История появления блюда несколько неоднозначна и по-прежнему вызывает споры среди историков. В первоначальном варианте тартар из сырого мяса появился практически одновременно с оригинальным соусом тартар, в который добавлялись каперсы или соленые огурцы.
Король Людовик, будучи восхищенным воинственными подвигами татар, сравнивал их с античным подобием посланников ада. Название «тартаты» появилось с легкой руки правителя и закрепилось за названия этих двух блюд в дальнейшем, так как король был уверен, что татары употребляют в пищу исключительно сырое мясо и соленые огурцы.
Ровно через столетие у французов появляется полноценное блюдо под названием татарский биштекс, который становится от части визитной национальной карточкой. Однако, повара внесли некоторые коррективы в рецепт и тартаром стало любое блюдо, приготовленное из кусочков сырой рыбы, сырого, вяленого мяса. В течение нескольких лет блюдо обретает невероятную популярность, что вызывает небывалый кулинарный интерес у других стран. Так, тартар несколько преображается, его начинают готовить из морепродуктов, соленого мяса.
Сегодня тартар имеет множество модификаций, начиная от традиционного тартара из сырого мяса, заканчивая блюдом из фруктов. Сейчас это древнее французское блюдо не имеет ничего общего с кочевниками-татарами, так его готовка предполагает больше не наличие сырого мяса, а нарезки определенного продукта кусочками.
Что такое настоящий тартар?
Настоящий классический тартар имеет странную и неоднозначную репутацию. Среди людей, которые хотя бы единожды пробовали это блюдо, можно найти как фанатов, так и тех, у кого оно вызывает откровенное отвращение. Особенность тартара заключается в том, что мясо, из которого происходит приготовление, не проходит никакой тепловой обработки, то есть, остается совершенно сырым.
Для готовки выбирается свежая говядина, телятина, имеющая высшие отметки знака качества, которая прошла специальное тестирование, полностью подтверждающее её безопасность для здоровья человека.
Готовка
Процесс готовки не представляет собой вершин кулинарного мастерства, но требует от повара определенной ловкости и умений. Так, имеющееся мясо превращается в фарш или же режется небольшими кусочками. Затем мясо приправляется, смешивается с мелко нарезанным луком и выкладывается в пиалу или на тарелку. В центре горки делается небольшое углубление, куда вбивается сырое яйцо. Блюдо подается сразу же, едят его с лимонным соком или острыми соусами.
Вкусный тартар не всегда готовится исключительно из говядины. Достаточно часто в качестве сырья используется слабосоленная сельдь, семга. Но подача при этом меняется и вместо сырого яйца тартар подается с авокадо, свежим огурцом, яйцом, сваренным вкрутую. Вместо традиционного острого соуса берется жирная сметана.
Сегодня тартар является вполне обычным блюдом, которое подается не только в ресторанах, но и в кафе, специализирующихся на французской кухне. Приготовь настоящий тартар можно и дома, но предварительно подобрав качественное мясо, которое наверняка не нанесет вреда здоровью. При первой пробе тартара необходимо быть внимательным к собственным ощущениям, так как вкус сырого мяса легко может спровоцировать ощущения тошноты и неприятные ощущения.
В нашем интернет-магазине ГлавТоргПосуда.ру представлен широкий выбор товаров для приготовления и сервировки блюд.
Вікімедіа Україна | Блог громадської організації
Користувач Brunei міркує про те, як вікігранти можуть допомогти залучити вчених до створення надійних джерел, якими зможуть послуговуватися вікіпедисти.
Долучайтесь до дискусії у коментарях.
Ми багато говоримо про те, що у Вікіпедії є прогалини. Однією з цілей стратегії «Вікімедіа Україна» 2020—2022 є «Розширення, підвищення різноманітності та якості вмісту Вікіпедії», у рамках якої є пункт «Заповнення прогалин». Під час стратегічних сесій багато йшлося про те, що в нас не висвітлена купа тем про Україну — від дрібних сіл до історичних постатей. Чимало з таких тем погано висвітлені в українських джерелах — а в іноземних їх зовсім немає, бо іншомовні автори про такі явища й не знають. Місцеві ентузіасти намагаються писати про провулки міст та локальні фестивалі одразу до Вікіпедії — і стикаються із невідповідністю теми критеріям значущості. Адже у Вікіпедії немає редакції, і до неї не можна писати статті з голови. Лише за надійними авторитетними джерелами. Яких часто нема. Ходіння по цьому колу викликає зневіру у волонтерів-новачків, які ще не встигли розібратися з сутністю вікіпедійних процесів.
На фото: українські науковці повертаються з району досліджень на антарктичну станцію «Академік Вернадський».Автор світлини: Юрій Шепета, CC BY-SA 4.0
Проблема ця не суто українська. Про неї багато говорили впродовж стратегічного процесу Руху Вікімедіа, зокрема під час Вікіконференції 2017. Глобальна Північ (куди, до речі, потрапляє й Україна) описана значно краще в друкованих та онлайнових надійних джерелах, ніж Глобальний Південь. Більш того, місцеві спільноти мають купу інформації про локальні явища своїми мовами, які, проте, не є опублікованими в надійних джерелах, а значить — не відповідають вимогам Вікіпедії. Як же залучити ці знання до проєктів Вікімедіа? У численних дискусіях я чув: потрібні нові засоби, нові формати, нетрадиційні підходи. А що як вписати до Вікіпедії усну народну творчість? Або зафільмувати неписьменних носіїв африканських чи азійських мов, щоб з їхніх слів писати статті про їхні села, традиції, пращурів. Але чи будуть такі «нові» джерела надійними?
Вікірух нині дуже великий, але при цьому ще досить молодий.
Нам хочеться все спробувати, все змінити, тому іноді ми намагаємося «винайти велосипед». Проте він уже давно винайдений. Усе важливе, про що немає сформованих знань, потрібно дослідити. Науковці по всьому світу роблять це щоденно та публікують результати власних досліджень у найбільш надійних джерелах — рецензованих наукових виданнях: наукових журналах, збірниках, монографіях, доповідях. Вони це роблять незалежно від Руху Вікімедіа, але ми можемо залучити їх для досягнення нашої мети, паралельно демонструючи їм наші цінності.
Мовою науки є англійська. У деяких наукових галузях, як-то вивчення біорізноманіття Європи, історія філософії, єгиптологія тощо, домінують німецька та французька мови. Але на цьому й усе. Разом з тим, Фонд Вікімедіа підкреслює, що різноманіття на всіх рівнях є пріоритетом для створення спільного знання в сотнях мовних розділів Вікіпедії. Різноманіття мов, різноманіття спільнот, різноманіття користувачів вікіпроєктів, різноманіття джерел. Тобто ми прагнемо створити не просто багато перекладів з англовікі на 300 інших мов, а хочемо мати представлення думок, поглядів і джерел з різних мовних спільнот, при максимальній різноманітності всередині кожної — щоб отримати найповнішу картину світу для наших спільних вільних знань.
Тоді як наукові спільноти зацікавлені в уніфікації мови спілкування між ученими (не тільки в лінгвістичному сенсі, але й термінології), вікіпедистам цікавіше мати надійні джерела власною мовою. І часто про те, що випадає з уваги наукового мейнстріму. Наприклад, чи властиві українській мові слово «анімешник» та інші жаргонізми фанатів жанру аніме? Або де знайти інформацію про провулки Маріуполя, окрім гугл-карт? В обох цих реальних прикладах могли б допомогти дослідження з публікацією їх результатів. Науковці б отримали свої публікації для звітування, а вікіпедисти — надійні джерела для написання статей. Проте науковці обмежені своїми тематичними планами, а також нестачею фінансування. Не секрет, що в Україні чимало спеціалістів високого класу з соціогуманітарних наук роками отримують лише пів ставки зарплатні за основним місцем роботи, а тому вимушені підпрацьовувати десь ще, відволікаючись від власне наукових досліджень.
Щоб залучити науковців до наших цілей, Фонд Вікімедіа та його регіональні відділення мають інструмент — гранти. Науковці загалом звиклі до грантового фінансування: написання заявок, планування, звітування, дедлайни. Тому збагачувати проєкти Вікімедіа через гранти для них є природнішим шляхом, ніж через віківишколи. Які мають бути критерії отримання подібних грантів і на що потрібні гроші? Звичайно, в результаті має з’явитися вільне надійне джерело. Якщо це окреме видання — монографія, брошура, посібник — то має бути профінансований друк, чи хоча б редактура, коректура й верстка. Якщо це стаття в open access журналі під ліцензією Creative Commons, то за таку публікацію журнали часто вимагають оплати. Для власне публікації необхідно провести дослідження. Ця праця, а також необхідні матеріали мають бути сплачені. Особливо, коли йде мова про експедиції, подорожі, семінари тощо. Між дослідженням і публікацією науковці теж мають щось їсти, бо це може бути тривалий процес і нелегка праця. Передбачаючи обурення волонтерів, варто наголосити: дослідники й дослідниці тут виступають не як волонтери, а як партнери й підрядні працівники, які виконують ту роботу, яку волонтери не хочуть чи не можуть виконати самі. «Що, я маю робити базу даних по всіх топонімах, а лише потім посилатися на неї в статтях Вікіпедії? Мені нема що робити?» — каже один з вікіпедистів українського розділу. Звичайно ні, нехай це зроблять люди, які мають до цього професійний хист.
Усіляких наукових фондів є багато, казатимуть критики. Навіщо перетворювати Фонд Вікімедіа в ще один такий? Справа в тому, що наукові фонди фінансуються бізнесом, державою чи суспільством, а від науковців очікують результату, який поліпшить наше життя в найважливіших його аспектах: переможемо хвороби, винайдемо нові матеріали, розрахуємо оптимальну економічну та соціальну політику. Проте знання навіть про маловідомі об’єкти та явища є самоцінним. Це добре розуміємо ми в Русі Вікімедіа, а також значна кількість науковців з нами солідарна.
Тому пріоритетами грантової програми Фонду Вікімедіа мають стати дослідження в тих галузях, на які не спрямований фокус суспільного та наукового мейнстріму.
Окрім власне грантів на дослідження, ми можемо залучати професійні спільноти для дослідження самих прогалин. Систематичний аналіз тематичного охоплення Вікіпедії від спеціалістів дозволить виявити те, що ми, як аматори, не бачимо. Це складна праця, яка теж може оплачуватися через подібні гранти. Інші можливості взаємодії між науковцями й вікіспільнотою обговорювалися під час Вікіконференції-2021.
Стимулюючи появу нових вільних джерел через вікігранти, ми впливатимемо не тільки на наповнення Вікіпедії, але й на залучення науковців до проєктів Вікімедіа. Вони дізнаватимуться про наші цінності та побачать, що ми маємо багато спільного. Постійна праця в цьому напрямку буде змінювати світ і за межами Вікіпедії. А чи це не те, чого багато з нас прагнуть, дописуючи до Вікіпедії?
Подобається це:
Подобається Завантаження…
Історія виникнення вишивки — Роменко Лара
Вишивка – один з найбільш поширених видів декоративного мистецтва, в якому орнаментальне та сюжетне зображення на тканині, шкірі, повсті виконується різними ручними або машинними швами. Вишивка виникла з появою шитва на примітивному одязі людини кам‘яного віку. Уже в першому тисячолітті до нашої ери вишивка досягла високого художнього рівня в народів Стародавнього Вавілону, Греції, Риму, Китаю, Індії, Ірану. Особливою пишністю відзначалася вишивка Візантії. Вплив її позначився на вишивальному мистецтві країн Середньовічної Європи і Київської Русі.
На Україні
вишивка відома з давніх часів і набула великого поширення. Впродовж віків
удосконалювалась художня система вишивки, в якій гармонійно поєднуються такі
фактори, як матеріал, техніка, орнамент, композиційно-колористичне вирішення.
Крім основного призначення – прикрашення одягу та інтер‘єрно-обрядових тканин,
вишивка може бути і самостійним твором (панно, картина, портрет).
Спочатку
вишивка виконувалась на матеріалах домашнього виробництва – вовняних, лляних,
конопляних, а з кінця ХІХ століття – на тканинах і шкірі фабричного виробництва
(перкаль, коленкор, батист, китайка, кумач, муслін, плис, плюш, шовк та ін.).
Основним матеріалом для виконання вишивки є нитки домашнього і фабричного
виготовлення. Вишивали нитками ручного прядіння – лляними, конопляними,
вовняними; згодом почали застосовувати нитки фабричного виробництва – заполоч,
біль, кумач, волічку, зсукані вовняні нитки, шнури, шовкові, металеві золоті та
срібні нитки, використовували також у вишивці коралі, перли, коштовне каміння,
бісер, металеві пластинки, гудзики тощо.
Є дуже багато видів і технічних способів вишивки. Найбільш поширені – хрестик, гладь, тамбур, вирізування, настил, низь, виколювання, мережка. Застосування різноманітних швів дає змогу створювати вишивані візерунки геометричного і рослинного характеру, а також тематично-сюжетні зображення в багатоколірній гамі від легких контурних і ажурно-сітчастих до рельєфних і суцільно закритих площин. Вишивка завжди тісно пов‘язана з побутом народу, відображає його художні смаки і національну своєрідність. Відомо, що людина палеоліту вперше відкрила можливість творчості шляхом відтворення художньої картини дійсності. Через тисячоліття дійшли до нас шедеври епохи палеоліту, не втративши своєї естетичної сили і художньої виразності. З тих віддалених часів збереглися пам‘ятки, які в певній історичній послідовності засвідчують художній рівень анімалістичних творів, антропоморфних зображень, знаків.
Славнозвісні
пам‘ятки археології часів палеоліту на Україні, зокрема Мізина на Чернігівщині
та його аналогів, розкривають складну абстрактно-знакову систему відображення
дійсності, початки зародження геометричного орнаменту. Круги, зубці, ромби,
зигзаги, ялинки – елементи меандру, ці строгі мотиви, які ми сприймаємо як
абстрактно-геометричні, декоративні, у свій час виступали як сюжетні зображення
людей, землі, води, птахів та ін.
В ранніх землеробських культурах ромбічним
узором – символом родючості покривали глиняні жіночі фігури богинь,
посудини-жертовники. Простий ромб з крапкою посередині виражав ідеограму
засіяного поля; ромб з відростками або завитками на зовнішніх кутах був
символом родючості.
Минали віки. На території нашої країни змінювались народи. Збагачувалися знання людей про навколишній світ і про себе. Магічний зміст геометричного орнаменту поступово змінювався, з‘являлися нові мотиви, знаки, обереги.
Через тисячоліття тягнуться зв‘язки орнаментальних схем, які постійно видозмінювались, збагачувались, залежно від конкретних соціально-історичних умов. Дослідники підкреслювали, що саме орнамент української вишивки найповніше проніс, через віки тотожність з орнаментом попередніх епох, особливо з античним геометричним орнаментом. Історичні джерела свідчать про те, що вишиті рушники, скатертини вішали в язичеські часи на деревах, молитовниках, хащах. Про поширення вишивки на території сучасних земель України свідчать збережені археологічні матеріали, повідомлення літописців, мандрівників.
Важливими свідками про вишивку на території сучасних південно-українських земель є численні “кам‘яні баби”, на яких чітко позначені вишивки на уставках, подолах, манжетах.
В епоху
Київської Русі вишивка золотими і срібними нитками зазнала розквіту і поширення
в побуті феодальної знаті. Вона була популярною й оцінювалась як надзвичайна
коштовність. Нею прикрашали не тільки святковий, ритуальний, княжий, а й
цивільний одяг, тканини для храмів. Важливі історичні відомості про місце
виготовлення вишивок, про людей, які нею займалися. Так, у ХІ столітті сестра
Володимира Мономаха Ганна Всеволодівна прийняла постриг у київському
Андріївському монастирі й організувала школу, де молоді дівчата вчились
вишивати золотом і сріблом. Київ був центром вишивального мистецтва золотом і
сріблом. Тут організовувались при монастирських школах майстерні. Дружина
Рюрика Ростиславовича Ганна вишивала тканини для себе, своєї родини, для
Видубецького монастиря.
Вишивка була важливим заняттям і в родинах великих
князів.
Вишивка золотом і сріблом вимагала неабиякої майстерності технічного виконання складних композиційних зображень, які несли в собі сліди давнього язичницького змісту, містили і новіші зооморфні, геометричні мотиви. Вишивки виконувались золотом і сріблом, в основному на цупких шовкових тканинах технікою “в прокол”, технікою “шов по формі” та шов “в ялиночку”. Техніка “в прокол” була домінуючою, лише в кінці ХІІ – на початку ХІІІ століття вишивальниці почали вишивати складні орнаментальні і сюжетні зображення технікою “в прикріп” – золоті нитки накладались одна біля одної щільно на тканину і прикріплювались до неї дрібними, ледь помітними шовковими стібками.
Фрагменти вишитих тканин з розкопок Десятинної церкви, с.Городниця над Дністром, с. Білгород на Київщині та інші розширюють відомості про орнамент вишивок Х – ХІІ століття. Збереженість лише фрагментів тканин, втрати вишивальних ниток не дають змоги реконструювати узори. Однак по отворах, які залишилися на тканинах від ниток, виявляється характер орнаменту.
Вперше класифікацію збережених фрагментів вишивок здійснила М.О. Новицька, виділивши три типи орнаментально-композиційних стрічкових схем. Перший – розміщення елементів в ряд, на певній відстані один від одного; другий – з трьома варіантами зображення хвилястої, ламаної лінії, пересіченої лініями з відгалуженнями то вгору, то вниз симетричних завитків; третій – преплетення двох вузьких “стрічок”, варіанти плетінки. Основні мотиви: круги, трикутники, ромби, розетки, крини, хрести, дерево життя, завитки, есовидні мотиви та ін.
Різні
варіанти цих мотивів на вишивках Х-ХІ століття довго зберігались,
перефразовувались у пам‘ятках пізніших століть. На вишивках із Десятинної
церкви в Києві, Райковецького городища зображені в ряд круги. Ці мотиви, що
символізували сонце, були популярні і поширені в Древній Русі. Вони не зникали
з орнаменту вишивок, співпадаючи з зображенням на інших творах народного
мистецтва, відомі і у вишивках ХVIII-XIX століття дійшли і до наших днів.
У районах Прикарпаття і сьогодні побутують круги-розетки, це улюблені узори
вишивок, які народні майстри називають “сонечка”. На особливу увагу заслуговує
вишивка, що містилась на комірі з курганного поховання поблизу с. Головурів
(Київщина). Вишивка виконана шовком на шовковій тканині, стебелевим швом і
підстильною гладдю. Унікальність цієї знахідки в тому, що в місцях, де не
збереглися вишивальні нитки, залишилися проколи, по яких вдалося реконструювати
орнамент. У фризованому плані, ритмічно повторюючись, вишиті напівкруги арочки,
що підтримуються колонками, зверху над колонками вишиті деревця. В арочних
площинах позмінно зображені птахи в профіль, одне крило яких півкругло підняте
аж до голови, друге опущене вниз, подано й геометризоване зображення людської
постаті. Голова – півкруг, тулуб – трикутноподібна фігура. Дослідники не
раз звертали увагу на наявність в давній вишивці зображень слов‘янських
язичницьких храмів, теремків з деревами, птахами, а у середині – жіночих фігур.
Б.А.Рибаков на конкретних пам‘ятках доводить, що жіноча фігура в храмі – богиня
Мокош, покровителька жіночих занять, особливо прядіння і ткацтва.
На Київщині найбільш поширені вишивки з геометричним, рослинно-геометричним орнаментом із стилізованими гронами винограду, що виконуються червоними і чорними нитками. Найбільш уживаними техніками є “гладь”, “набирування”, “занизування”, “хрестик”.
Вишивка – мистецтво всенародне, в якому через віки пронесена і збережена колективна художня пам‘ять. Вишивка, як вид народного мистецтва живе, розвивається, збагачується новими аспектами.
Сьогодні вишивка – це висока культура орнаменту, колориту, це мистецтво унікальне, споконвічне і завжди молоде, що стверджує розвиток графічної, живописної культури народу. Це важлива художня цінність, що виконує різноманітні функції – естетичну, пізнавальну і комунікаційну.
Історія філії «Дельта-лоцман» | www.delta-pilot.ua
Заснування головного підприємства лоцманів саме в Миколаєві не випадкове.
У міста багата історія, що невід’ємна від розвитку судноплавства. Заснованому 1789 році Миколаєву довелося стати містом-верф’ю, колискою Чорноморського флоту, одним із центрів військового кораблебудування й оборонної промисловості Росії. Омите інгульськими, бузькими та лиманськими хвилями місто-верф не могло не стати і містом-портом. Миколаївський порт став третім у Росії за значенням після Петербургу й Одеси.
Природні глибини по Бугу, Дніпру та лиманам не дозволяли вивести у море повністю оснащеними великі бойові кораблі, що будувалися на нових Миколаївських та Херсонських верфях. Вже тоді, на початку XIX століття, виникла гостра потреба в організації лоцманського забезпечення судноплавства, а також робіт з створення штучного судноплавного фарватеру з необхідними прохідними глибинами до суднобудівних заводів і портів. Перший морський канал почали будувати в 1823 році на Очаківському барі (отримав довжину 6,5 км, глибину 6,5 м). Документи та сучасники тих подій свідчать, що Очаківський канал був складним, звивистим, що вимагало від лоцманів неабиякого досвіду та уміння, а також забезпечення його маяками та застережувальними знаками. Зараз канал, що отримав назву Бузько-Дніпровсько-лиманський, має довжину 81,4 км та глибину 11,2 м.
25 січня 1869 року за наказом по Морському відомству було засноване Миколаївське товариство лоцманів. Усі судна далекого плавання при вході в Очаківський канал та виході з Миколаївського порту зобов’язувалися брати лоцманів товариства. Миколаївське товариство лоцманів було одним з самих чисельних та успішніших в Росії. На кінець ХІХ століття при участі лоцманів Миколаївський порт щорічно відвідувало в середньому 450 морських суден закордонного плавання (вантажомісткість близько 2 200 тонн) и 4500 суден каботажного та річкового плавання (вантажомісткість 300 тонн).
Крім Миколаєва в новостворених чорноморських портах (Керч, Херсон, Одеса, Севастополь) у XVIII столітті виникли лоцманські служби, що мали забезпечувати потреби зростаючого російського флоту.
Крім проведення суден, вони займалися обстеженням та навігаційним облаштуванням Чорноморського узбережжя.
Стрімкий розвиток суднобудування і судноплавства за часів Радянського Союзу сприяв заснуванню лоцманських служб в морських портах, а в північно-західній частині Чорного моря — Єдиної морської лоцманської служби (ЄМЛС), що здійснювала лінійні проведення суден від Іллічівська до портів Миколаєва і Херсона.
Через деякий час ситуація з організацією та забезпеченням діяльності лоцманських підрозділів у портах України суттєво погіршилася. Негативний вплив мало їх перебування в складі портів. Адже головне для порту — його господарська діяльність. Належної ж уваги безпеці мореплавства, стану судноплавних каналів, засобам навігації, кваліфікації лоцманських кадрів та їх оснащенню не приділялося. Середній вік лоцманського складу наблизився до 65 років, а технічне забезпечення і підготовка не відповідали сучасним вимогам. Неможливо було провести переобладнання і залучити перспективних досвідчених фахівців в лоцманську справу без відповідних змін у законодавстві, структурної реорганізації, гідних умов та оплати праці.
Державне підприємство «Дельта-лоцман» засноване в 1998 році (наказ Мінтрансу України від 04.02.1998 № 29) з метою удосконалення умов забезпечення безпеки мореплавства у територіальному морі України, упорядкування структури морських лоцманських служб у Північно-Західній частині Чорного моря, відкрило нову сторінку в історії лоцманської справи.
За короткий строк підприємство з регіональної структури виросло в потужний державний центр управління та координації судноплавства на морських комунікаціях України. Сьогодні ДП «Дельта-лоцман» здійснює лоцманські проведення суден та надає послуги служб регулювання руху суден в акваторіях та на підхідних каналах морських портів: Маріуполь, Бердянськ, Керч, Феодосія, Ялта, Севастополь, Євпаторія, Херсон, Миколаїв, Очаків, Южне, Одеса, Іллічівськ, Вилкове, Кілія, Ізмаїл, Рені, на Бузько-Дніпровсько-лиманському (БДЛК) і Херсонському морському (ХМК) каналах та глибоководному судновому ході (ГСХ) Дунай-Чорне море.
Важливе місце в структурі забезпечення безпеки судноплавства займає служба регулювання руху суден (РРС). Вона починалася з окремого поста РРС «Руська коса» на Бузько-Дніпровсько-лиманському каналі. Потім зводилися ПРРС «Широка Балка», «Очаків» і «Севастополь», автоматизовані РЛП «Дніпровка», «Мала Корениха», «Богданівка» та «Михайлівський», які були об’єднані в регіональні служби регулювання руху суден.
Узагальнюючи досвід експлуатації СРРС, уряд затвердив державну програму моніторингу надводної обстановки в територіальному морі України. Адже підвищення інтенсивності суднопотоку і зростання габаритів суден з дотримання умов безпеки судноплавства вимагає вивірених і збалансованих рішень, які і вирішує служба РРС. Згідно з цією програмою в українських водах відповідно до національних стандартів та рекомендацій Міжнародної морської організації (IМО) проводиться будівництво та модернізація об’єктів РРС. Зокрема, у січні 2011 року після завершення модернізації прийнятий в дослідну експлуатацію найсучасніший ЦРРС «Іллічівськ», якість відеозображення, що надходить лоцману-оператору, дозволяє здійснювати радіолокаційну проводку суден в умовах зниженої видимості. У стадії будівництва знаходяться ще два об’єкти, що зводяться в районах інтенсивного судноплавства і дозволять як розширити зону, так і поліпшити якість радіолокаційного контролю за обстановкою на морських комунікаціях.
Зараз служба РРС ДП «Дельта-лоцман» забезпечує безпеку судноплавства на всьому Азово-Чорноморському узбережжі України та українській частини річки Дунай. До її складу входять 13 центрів і постів РРС, 10 автоматизованих радіолокаційних постів, 4 радіотехнічних поста зв’язку. ДП «Дельта-лоцман» працює над модернізацією та інтеграцією всіх об’єктів в єдину систему згідно з концепцією Євросоюзу VTMIS.
Ефективну виробничу діяльність ДП «Дельта-лоцман» забезпечує і за рахунок експлуатації власного спеціалізованого флоту. Після утворення підприємства під егідою Міністерства транспорту України на замовлення ДП «Дельта-лоцман» на вітчизняних верфях почалося проектування і будівництво суден («Лоцман Коханов»/ пр.
70161; «Гард» і «Орлик»/ пр. 09132; «Гайдамака»/ пр.14060; «Спрітній» і «Стрімкий»/ пр.1200у). У 2008-2010 роках придбано два нових сучасних лоцманських катери, побудованих за останнім європейським стандартам. Так, катер «Балтійський» — автоматизований дизель-електрохід, який може виконувати роботи в льодову кампанію при товщині льоду до 40 см, що особливо важливо для зимової навігації на Азовському морі. На сьогоднішній день спеціалізований флот ДП «Дельта-лоцман» складається з 19 лоцманських, 3 службових катерів, багатоцільового буксиру льодового класу та самовідвізного землесосу.
У 2010 році проведена модернізація тренажера. Нова версія — NTPRO 5000 створена з використанням останніх технологічних розробок компанії «Транзас» і враховує практичний досвід користувачів.
В Галузевому тренажерному центрі проведено ряд міжнародних заходів, спрямованих на підвищення безпеки судноплавства. Так, в рамках проекту Європейської комісії SASEPOL, в ОТЦ ДП «Дельта-лоцман» проведено тренінги та семінари з підготовки. Слухачами стали керівники морських адміністрацій Грузії, Азербайджану та України. У ході тренінгів зарубіжні учасники на практиці ознайомилися з українським тренажерним комплексом і високо оцінили його можливості.
За дорученням Міністерства транспорту та зв’язку України (нині Міністерство інфраструктури) ДП «Дельта-лоцман» веде будівництво стратегічно важливого для України проекту глибоководного суднового ходу (ГСХ) р. Дунай — Чорне море по гирлу Бистре.
Він вже сьогодні забезпечив морегосподарський комплекс Придунав’я надійною національною водною магістраллю, а в перспективі має стати продовженням VII міжнародного транспортного коридору. Завершивши зведення важливішого об’єкту ГСХ — огороджувальної дамби морського підхідного каналу довжиною 2730 м (листопад 2010 р.), ДП «Дельта-лоцман», фактично, завершило першу чергу будівництва, яке тривало з 2004 року. На першому етапі забезпечується прохідна осадка суден 5,5 м, на другому — буде доведена до 7,2 м.
Успішне втілення системного підходу до організації діяльності дозволило підприємству отримати в 2008 році сертифікат Регістру судноплавства України. ДП «Дельта-лоцман» щорічно підтверджує відповідність системи управління якістю підприємства вимогам ДСТУ ISO 9001-2001. Сьогодні дія сертифікату розповсюджується на лоцманські послуги та послуги СРРС; підготовку та перепідготовку державних морських лоцманів і лоцманів-операторів СРРС; утримання судноплавних фарватерів і каналів загальнодержавного значення; виконання топографічних, геодезичних та промірних робіт.
Час вимагає постійного вдосконалення, тому підприємство перебуває на шляху до подальшого впровадження європейських стандартів роботи лоцманської служби та забезпечення безпеки судноплавства. Наразі ДП «Дельта-лоцман» веде підготовчі роботи для впровадження Кодексу ISPO — Міжнародного стандарту для лоцманських організацій, який підтримується Європейською асоціацією морських лоцманів (ЕМPА). Членство в ЕМPА сприяє впровадженню міжнародних стандартів лоцманських служб, обміну досвідом та поглибленню співпраці, що засвідчують, наприклад, результати 45-го спільного зібрання делегатів ЕМРА (травень 2011 р., Амстердам).
ДП «Дельта-лоцман» прийнято в члени керівного комітету із впровадження проекту Річкових інформаційних служб (РІС) IRIS Europe II. Рішення було прийнято на 1-му засіданні керівного комітету, яке проходило в Європейській економічній комісії ООН в Брюсселі. РІС — це своєрідна комплексна система безпеки мореплавства та логістики, що стосується ГСХ р.
Дунай — Чорне море та басейну р.Дніпро.
13 червня 2013 року, з набранням чинності Закону України «Про морські порти України», розпочало роботу державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (ДП «АМПУ»), до складу якого увійшли 20 підприємств морської галузі України – 18 державних портів, ДП «Дельта-лоцман» та Керченська морська переправа. Стратегічні об’єкти інфраструктури цих підприємств перейшли під контроль нового державного підприємства.
З цього часу «Дельта-лоцман» є філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Facebook добавляет поля знаний из Википедии в результаты поиска
Facebook хочет добавить дополнительный уровень понимания к определенным результатам поиска, при этом несколько пользователей сообщают о новом типе отображения панели знаний для некоторых запросов в основном приложении с обзором, перенесенным из Википедии.
Как вы можете видеть в этом примере, опубликованном пользователем JC Van Zijl (которым поделился Мэтт Наварра), новая панель отображает сводку ключевой информации из Википедии, включая биографические данные (для людей) и ссылку на любую официальную учетную запись Instagram, вместе с отображением связанных сущностей.
Вот еще один пример, предоставленный пользователем Giulio S.
Дополнение очень похоже на панели знаний Google, которые были запущены еще в 2012 году, и также в значительной степени заполнены информацией из Википедии. Списки панели знаний могут служить различным целям, в том числе обеспечивать контекстное понимание, удерживать пользователей на платформе дольше и — для тех, у кого они есть — повышать авторитет вашего присутствия.
Случай в Facebook, он может помочь выявить сомнительную информацию, — если посмотреть информацию об определенной личности, а Wikipedia панели списка показывает, что он / она является известным активистом, или членом спорной группы, например, могли видеть, как пользователи угадывают любую информацию, которую они ищут.
Он также может служить инструментом проверки фактов для других терминов, помимо известных личностей — например, если вы посмотрите на 5G, и Facebook выделит ссылку в Википедии, которая может помочь людям получить более достоверную и исследованную информацию о технологии. , в отличие от простого отображения списка наиболее распространенных сообщений, касающихся теорий заговора.
Распространение дезинформации стало серьезной проблемой для Facebook, поскольку алгоритм платформы разработан с учетом тенденций взаимодействия.Это означает, что более противоречивые, вызывающие разногласие сообщения и обновления, которые вызывают много дискуссий, как правило, вызывают больше внимания в приложении, поэтому базовая статья о науке 5G, вероятно, не вызовет много дискуссий, но заголовок вроде :
Как видите, это приведет к большему вовлечению и охвату (обратите внимание, это был второй результат, который Facebook вернул при поиске по запросу «5G» прямо сейчас).
Может быть, добавив в Википедию ссылки, он предоставит более авторитетные источники исследований, которые могут помочь уменьшить их распространение.
Мы запросили у Facebook дополнительную информацию о тесте и о том, распространяется ли он на всех. Пока что, похоже, он включен для некоторых пользователей в Европе.
Что такое панель знаний Google и как ее получить
Вы когда-нибудь смотрели фильм и быстро искали имя актера, чтобы получить дополнительную информацию о нем? Вы видите в правой части поисковой выдачи панель с краткой биографией об актере с дополнительными ссылками и ресурсами? Это панель знаний.
В этом руководстве я подробно расскажу о панелях знаний и определю, что они собой представляют, какова их цель, их важность и как их получить.А теперь приступим:
Панель знаний содержит информацию, которую Google считает фактом. Этот факт устанавливается алгоритмом. Алгоритм берет данные, собранные роботом GoogleBot, связывает их с надежными источниками и извлекает факты, которые он показывает в результатах поиска (страница результатов поисковой системы).
На рабочем столе панели знаний очень легко обнаружить. Они находятся с правой стороны (называемой правой полосой), и вы увидите небольшой значок «Поделиться», который идентифицирует их как панель знаний.
Важное примечание: ящики Google Мой бизнес не являются панелями знаний. Это списки предприятий, которые содержат информацию, предоставленную самими предприятиями (добросовестно), аналогично Желтым страницам. Их можно определить по карте Google в верхнем разделе.
Важное примечание:
Иногда мы видим гибридные результаты, которые смешивают эти два аспекта. Google начинает их объединять; однако это история 2022 года или позже.
Google покажет панель знаний, когда он понял факт, он очень уверен в этом понимании, и когда он считает, что этот факт будет полезен для пользователя при поиске, который они сделали (подробнее об этом читайте).
Google поместил это в свой патент (спасибо Биллу Славски за эту статью).
Панели знаний могут улучшить поиск пользователей, в частности, по запросам, направленным на обучение, просмотр или открытие.
Небольшое отступление — в дальнейшем я имею в виду «сущности». Проще говоря, сущность — это идентифицируемая «вещь», такая как человек, здание, продукт или компания.
Всякий раз, когда Google может обнаружить объект в поисковом запросе пользователя, он потенциально может показать панель знаний.
В игру вступают три основных фактора: уверенность Google в том, что он правильно понял факты об объекте, вероятность того, что поисковый запрос пользователя относится к конкретному объекту, и то, оценивает ли алгоритм панель знаний как полезную для пользователя.
Вот почему мы часто видим это при поиске по очевидным объектам, таким как кинозвезды или фильмы, или исполнители музыки: их легко обнаружить в запросе Google. Вероятность того, что пользователь имеет в виду эту сущность, высока, и фактический результат полезен для пользователя Google.
В своем патенте Google дает четыре типичных варианта использования. И как только вы их прочитаете, вы поймете, откуда появился Google и почему они все чаще встречаются в результатах выдачи брендов (подробнее об этом читайте здесь).
- Предоставляет пользователям основную фактическую информацию из нескольких источников о конкретной сущности, указанной в поисковом запросе.
- Помогает пользователям переходить на несколько различных веб-страниц, содержащих связанный контент (также называемые ссылками на панели знаний на другие результаты поиска).
- Предоставляет контент, который в противном случае потребовал бы от пользователя посещения нескольких различных результатов поиска и нескольких разных веб-сайтов.
- Помогите пользователям получать информацию быстрее, чем если бы им приходилось посещать все указанные веб-страницы.
Вот панель очень богатых знаний, которая иллюстрирует эти четыре пункта.
Откуда берутся панели знаний?
Google показывает панель знаний, когда ее алгоритм уверен, что он «понял» факт, и считает, что информация будет полезна для пользователя.
Как упоминалось выше, информация, которую он показывает, поступает из нескольких источников. Википедия и WIkidata являются наиболее яркими примерами. Но также Crunchbase, LinkedIn, Facebook, Zoominfo, WordLift и многие другие.
Информация, которую собирает Google, сортируется и классифицируется, и, если Google уверен, что информация точна, она сохраняется в его сети знаний. По большей части панели знаний для компаний основаны на Сети знаний Google.
Как пользователи Google, мы теперь склонны ожидать увидеть панель знаний для поиска по бренду.В противном случае бренд может выглядеть менее надежным.
Итак, Google должен показывать панель знаний, которая точно представляет вашу компанию, когда кто-то ищет вашу торговую марку.
Любой человек, который ищет точное название вашего бренда, по определению является вашей аудиторией. Они могут быть пользователем, находящимся на дне воронки, клиентом, партнером, потенциальным сотрудником… короче говоря, людьми, наиболее важными для вашего бизнеса.
Google должен иметь твердое понимание и точно отражать факты о вашей компании (или, фактически, о любом объекте: бренде, услуге, продукте, человеке…).
Вы хотите, чтобы Google показывал правдивую информацию, которая положительно отражается на пользователях и вашей аудитории. Вы не хотите оставлять это на волю случая.
Создание панели знаний — это простой трехэтапный процесс.
Шаг 1. Определите дом
Определите то, что я называю «домом сущности». Это веб-страница, на которой сущность «живет» в сознании Google. Лучшее место для информации о компании.
Это может быть любая страница, если на ней рассказывается только о компании.Страницы, охватывающие несколько объектов, никогда не должны использоваться в качестве домашнего объекта.
Выбор: если вы выполните шаги два и три, вы решите, какую страницу Google определяет как главную.
Вы хотите, чтобы эта страница находилась на вашем сайте, где вы имеете 100% контроль над информацией, а не на сайте, который вы не контролируете, например Википедия, или на сайте, который вы только частично контролируете, например Twitter или LinkedIn. Google предпочитает, чтобы он размещался на вашем собственном сайте.
Верхний наконечник No.1 — Лучше разместить объект на специальной странице с информацией о компании, а не на главной. Это потому, что вы хотите, чтобы домашняя страница была очень привлекательной для пользователей, и когда вы увидите шаг два, вы поймете, почему это может противоречить этому.
Верхний совет №2 — Без объекта, который вы контролируете, ваша панель знаний всегда будет нестабильной, подверженной ошибкам и может исчезнуть (см. Ниже). ВНИМАНИЕ !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Шаг 2. Изложите факты
На главной странице объекта укажите факты, которые вы хотите, чтобы Google понял, в форме простого описания, используя несколько разделов (по одному для каждого аспекта) с полезными, содержательными и простыми заголовками для каждого раздела.
Добавьте разметку Organization Schema.org для передачи той же информации на «родном языке» Google. Это просто повторение того, что вы говорите на странице, в формате, который Google может усвоить изначально. Подробнее об этом читайте здесь.
Шаг 3. Подтвердите
Разметка schema.org на втором шаге должна содержать ссылки на источники, рассказывающие о вашей компании, которым Google может доверять.
Все, что вам нужно сделать, это идентифицировать их и, насколько это возможно, исправить все факты и информацию на этих страницах, чтобы они подтвердили то, что вы говорите в доме организации.Если возможно, сделайте одинаковое (или очень похожее) описание на каждом из них.
Одно из распространенных возражений здесь: «но это дублированный контент, а дублированный контент — это плохо».
Вот ситуация, когда верно обратное. Последовательность — ключ к успеху. Чем больше машина видит ту же информацию из источников, которым она доверяет, тем больше у нее уверенности в том, что информация точна.
Еще лучше, если каждый источник ссылается на главную страницу объекта, тогда вы создаете бесконечный цикл самоподтверждающейся информации с веб-страницей, которую вы контролируете (дом объекта), и местом, куда она возвращается каждый раз.
Вот и все!
Удивительно, но ответ — «нет». Если у вашей компании есть страница в Википедии, она почти наверняка вызовет панель знаний. Однако есть проблемы:
- Этот процесс обычно медленный и требует много времени.
- Не все компании «заслуживают» места в Википедии, многим отказывают, поэтому время, проведенное там, часто теряется.
- Если вам удастся разместить эту статью в Википедии, а ваша стратегия на 100% основана на Википедии, вы ошибаетесь.Если администраторы Wiki удаляют страницу в течение первого года, панель знаний почти наверняка исчезнет.
- Вы передаете контроль над фактами своей компании другому сайту, который вы не контролируете, и если информация неверна, у вас есть проблема. Ознакомьтесь с моим подкастом, чтобы узнать больше об этом.
- Если у вас есть статья в Википедии, описание, которое Google использует в вашей панели знаний, будет первым предложением из нее. Это хорошо видно вашей аудитории и отображается как достоверная информация — опасности там очевидны.Без статьи в Википедии Google возьмет описание с другого сайта, которому он доверяет.
Вот мой профиль автора в Search Engine Journal, который я могу редактировать сам.
Не полагайтесь ни на Википедию, ни на Викиданные. Сами по себе их недостаточно, чтобы построить прочную панель знаний, и каждый несет в себе риски. Удаление вашей статьи или элемента является очень негативным сигналом для Google.
Мне удалось создать более 100 панелей знаний без Wiki.Они стабильны, надежны и (что немаловажно) у меня хороший уровень контроля.
Таймфрейм относительно непредсказуем. В течение нескольких дней после публикации статьи в Википедии, нескольких недель с хорошо построенным элементом Викиданных и нескольких месяцев без какой-либо вики.
Если вы используете Wiki, вы не должны играть в нее как в «пони с одним трюком» и отдавать себя на откуп безликим редакторам и администраторам Wiki.
Надежная панель знаний основана на нескольких источниках (см. Вышеупомянутый патент Google), а также имеет большое количество подтверждающих источников этой информации.
Вы действительно хотите иметь стабильную панель знаний, которая не исчезнет внезапно (см. Ниже) и будет постепенно заполняться информацией, которую вы передаете в Google.
Самый простой прием — не класть все яйца в одну (или даже две или три) корзины. Чем чаще Google видит подтверждение предоставленной вами информации о доме объекта, тем лучше. Это также ваш единственный шанс получить хоть какой-то контроль над отображаемой информацией.
Сделайте поиск в Google!
Вы также можете использовать Semrush, добавив название вашего бренда в свою кампанию по отслеживанию ключевых слов.
Добавьте несколько — «{Бренд}», «О {Бренд}», «Что такое {Бренд}», «Отзывы о {Бренде}» — это четыре, которые я систематически отслеживаю для каждого клиента. Если вы международный бренд, вам нужно делать это на каждом из ваших основных рынков.
Подсказка: это можно сделать с помощью Semrush из Keyword Magic Tool. Или, если вы просто вводите эти четыре ключевых слова, вы можете добавить их вручную. Вот рабочий процесс, который вам поможет:
Как вы можете видеть на скриншоте выше, вы можете добавлять ключевые слова в группы ключевых слов в Менеджере ключевых слов и отслеживать многие показатели, хотя функции SERP будут наиболее полезными для вас, чтобы отслеживать их на панели знаний.
Кроме того, вы можете добавить эти ключевые слова в функцию отслеживания позиции, что даст вам более полное представление о ключевых словах, которые важны для вас.
Затем вы можете загрузить список ранжируемых страниц и поместить их в электронную таблицу. Изолируйте те страницы, которые говорят только о компании и содержат информацию профиля.
Определите места, где вы можете добавить дополнительные подтверждающие источники, выполнив то же упражнение на ваших конкурентах и просмотрев их профиль обратных ссылок с помощью Backlink Gap или Backlink Analytics в Semrush.
Я понимаю, что описанный выше процесс утомителен и может сбивать с толку.
Я создал автоматизированный процесс для своих клиентов (и более 500 экспериментов с панелями знаний), который я теперь выпустил на платформе SaaS (Kalicube Pro).
Он генерирует для вас список подтверждающих источников, классифицирует их и определяет их приоритетность. Он также выявляет упущенные возможности в вашей отрасли и отслеживает ваш прогресс, создавая надежную, точную и информативную панель знаний для вашего бренда.
Выполните исследование ключевых слов
с помощью Keyword Magic Tool
Есть два варианта.
Вариант 1. Google распознает дом
Если Google распознал дом объекта (который вы можете увидеть по значку земного шара на панели знаний), и вы являетесь признанным владельцем домена (свойства) в Search Console, то, когда вы нажмете «заявить права на эту панель знаний» вы можете войти в Search Console и получить панель знаний.
Есть вариант относительно новый (по состоянию на начало 2021 года).Google недавно добавил Twitter и YouTube в качестве альтернативных способов заявить о своей панели знаний, а иногда (не всегда) предлагает их в качестве вариантов.
Примечание. Параметр Search Console никогда не будет доступен, если Google не определил дом объекта. Я никогда не видел вариант соцсетей, когда дома нет сущности; похоже, что они идут рука об руку.
Важно : Задумайтесь об этом на мгновение. Эта система означает, что если Google ошибочно вернет объект в исходное состояние, кто-то другой может потребовать вашу панель знаний.Дом сущности внезапно становится еще более важным (как будто этого уже было недостаточно!)
Вариант 2. Google не распознает домашний адрес или социальные сети
Если нет «значка земного шара» или значков социальных сетей, все становится намного сложнее.
Вам необходимо доказать, кто вы есть, и почему ваши отношения с организацией (компанией, человеком…) должны давать вам контроль над их панелью знаний.
Вам необходимо выполнить ряд шагов. Вам необходимо предоставить удостоверение личности государственного образца, селфи с вашим идентификатором, доказательство ваших юридических отношений с организацией и скриншоты признанных социальных сетей, когда вы вошли в систему.
Затем человек в Google проверяет все это и одобряет или отклоняет заявку.
Причина 1. Обновление сети знаний
Когда Google обновляет сеть знаний (подробнее об этом читайте здесь), происходит встряска информации, которую он принимает как факт, и, следовательно, встряска панелей знаний.
Эти периодические обновления Сети знаний опасны, если у вашей организации недостаточно подтверждений. При любом обновлении Google удалит большое количество записей Сети знаний и панелей знаний.
В Kalicube мы отслеживаем эти обновления — последние можно увидеть здесь.
Причина 2. Пропал дом
Независимо от того, определил ли Google дом объекта, показав этот значок глобуса на панели знаний или нет, у него действительно есть «фундаментальный» источник, который он использует в качестве «костыля» (Википедия, Twitter, LinkedIn или ваш веб-сайт — все кандидаты здесь).
Если он по какой-либо причине теряет эту ссылку, он часто просто отбрасывает панель знаний, даже между основными обновлениями, упомянутыми выше.
Например, если Google полагался на вашу статью в Википедии или элемент Викиданных, и он был удален, вы потеряете панель знаний. Или если ваша страница «О нас» исчезнет. Или если Google полагался на вашу учетную запись Twitter, и вы ее закрыли.
Причина 3. Вмешательство человека
Похоже, сотрудники Google иногда удаляют панели знаний, когда о них заявляют. На данный момент я выделил три причины: сотрудник Google считает это неправдивым, дубликатом или спамом.
Эта последняя причина выделяется для меня. Одна довольно распространенная нить в панелях знаний, которая исчезает, когда о них заявляют, — это то, что панели знаний были вызваны тем, что я называю «спамом панели знаний».
Типичными примерами спама в панелях знаний, которых следует избегать, являются платные псевдо-вики, самостоятельно созданные сайты фэндомов и массовые пресс-релизы. Их гораздо больше, но практическое правило гласит: «Если вы платите за это быстро и легко, это, вероятно, спам».
Наличие панели знаний для вашей компании является обязательным с разных точек зрения:
- Они заставляют вас хорошо выглядеть для своей аудитории при поиске названия вашего бренда и просмотре результатов поиска по бренду.
- Вы можете появляться в функциях поисковой выдачи на основе сущностей, таких как карусели, блоки сущностей и люди, которые также ищут (возможно, в поисковых запросах ваших конкурентов).
- Панель знаний означает, что Google понял, кто вы и чем занимаетесь. Это означает, что вы не останетесь позади в мире поиска по сущностям (подробнее об этом от Дэйва Дэвиса).
Есть больших бонусов, которые возникают в результате работы, которую вы выполняете для получения панели знаний, если вы делаете это правильно и тщательно:
- Вы представляете стандартизированный имидж бренда своей аудитории на всех платформах.
- Вы получаете качественные, релевантные входящие ссылки на свой сайт, потому что вы будете добавлять их во все эти надежные источники.
- Вы обязательно улучшите восприятие Google ваших учетных данных E-A-T (подробнее об этом здесь).
- Вы получаете обзор своей онлайн-репутации (вы можете расширить упражнение с электронными таблицами, упомянутое в этой статье, для создания отчета ORM).
Выполните исследование ключевых слов
с помощью Keyword Magic Tool
Панели знаний Google увеличивают дезинформацию
Это поле — то, что Google называет «панелью знаний», набором кажущейся окончательной информации (даты, имена, биографические данные, чистые активы), который появляется, когда вы гуглите кого-то или что-то известное.Спустя семь лет после их появления, в 2012 году, панели знаний являются важной интернет-инфраструктурой: 62 процента мобильных поисковых запросов в июне 2019 года не выполнялись по данным исследовательской компании Jumpshot, а это означает, что многие люди имеют привычку искать; просмотр панели знаний, связанных избранных фрагментов или основных ссылок; а затем выйти из поиска. Опрос 2019 года, проведенный агентством поискового маркетинга Path Interactive, показал, что люди в возрасте от 13 до 21 года в два раза чаще, чем респонденты старше 50 лет, считали свой поиск завершенным после просмотра панели знаний.
Все это часть усилий по «созданию нового поколения поиска, который задействует коллективный разум Интернета и понимает мир немного больше, чем люди», как сказал Амит Сингхал, тогдашний старший вице-президент. поиска в Google, написано в блоге 2012 года.
Но люди не заполняют панели знаний. Алгоритмы делают. Алгоритмы Google, как и любые другие, несовершенны, подвержены ошибкам и пропускам. В лучшем случае панели знаний облегчают жизнь. Но в худшем случае алгоритмы, которые заполняют панели знаний, могут извлекать плохой контент, распространяя дезинформацию.
Прочитано: алгоритмы — это люди
Эти ошибки, хотя и причиняют боль, в основном случайны: совсем недавно, в июне 2019 года, женщины-ученые не участвовали в панели знаний CRISPR. Над панелью знаний появилась не та фотография Малкома Гленна. Фотографии Мелиссы Белл из CNN появляются на панели знаний для Мелиссы Белл из Vox . И, конечно же, Мартин Джон Брайант-убийца — более известный Мартин Джон Брайант; Прискорбно, но не полностью неправильно, что он владеет панелью знаний.
Но в 2019 году, когда каждый квадратный дюйм в Интернете оспаривается местность, результаты Google стали едва ли сайтом для распространения дезинформации: Некоторые панелей знаний, и связанных с ними признаками фрагментов, процитировать информацию, размещенную в недобросовестности, и в этом , преувеличивайте ложную и ненавистную риторику.
В 2018 году, после The Atlantic идентифицировал и сообщил Google, что панель знаний для Эммануэля Макрона включала антисемитское прозвище «кандидат Ротшильда», поисковый гигант удалил фразу.(Представитель Google сообщил The Atlantic в то время, что панели знаний иногда содержат неверную информацию и что в этих случаях компания работает быстро, чтобы исправить их.) В том же году группа знаний о Республиканской партии Калифорнии кратко перечислила партию. идеология как «нацизм», о чем впервые сообщил Vice ; Подтвержденный аккаунт Google в Твиттере позже написал в Твиттере, что эта ошибка произошла из-за того, что кто-то обновил страницу Википедии о Республиканской партии, и что «и в Википедии, и в Google есть системы, которые регулярно отлавливают такой вандализм, но в данном случае они не работали.”
Что это такое и как его получить? • Yoast
Марике ван де РактМариеке ван де Ракт — генеральный директор Yoast. Ее основное внимание уделяется развитию компании. Она действительно любит поддерживать открытую и дружелюбную корпоративную культуру. Марике также активно участвует в маркетинге Yoast и Yoast SEO Academy: платформы онлайн-курсов.
Панель знаний Google — это блок, который вы найдете в правой части экрана в результатах поиска.В настоящее время вы увидите это по множеству запросов. В нем представлены результаты сети знаний Google, которую можно рассматривать как механизм, объединяющий все виды данных, которые Google находит в Интернете. Если у вас есть местная, фирменная или личная панель, вы можете влиять на то, что Google показывает на панели. Здесь мы объясним, как это сделать.
Что такое панель знаний?
Панели знаний — это тип расширенных результатов на страницах результатов поиска Google. Они могут показывать информацию обо всем.Вещи, которые также называются объектами: например, предприятия, люди, животные, страны или растения. Эта панель отображается в правой части экрана в результатах поиска на рабочем столе. Он показывает подробную информацию о конкретной сущности, которую вы ищете. Это сделано для того, чтобы пользователи могли быстро просмотреть информацию по этой теме. Текст, изображения и другая информация, которую вы видите на этой панели, основаны на Сети знаний Google.
Пример панели знанийЗачем вам нужны панели знаний?
Если вы хотите, чтобы вас находили по таким поисковым запросам, как ваше имя, торговая марка или название компании, панель знаний действительно полезна! Если Google решит показать вас или вашу компанию на этой панели, вы в значительной степени доминируете в результатах поиска в правой части экрана при поиске на компьютере.На мобильном устройстве панель будет отображаться между другими результатами, но она также будет доминировать.
Панель знаний позаботится о том, чтобы ваша компания или бренд выделялись в результатах поиска, когда люди ищут именно их. Это даст вам много-много кликов. В этом есть смысл. Если люди ищут вас или вашу торговую марку, они, вероятно, захотят найти информацию о вас или вашем веб-сайте. Так что Google дает им лучший результат.
Как получить панель знаний для своего бизнеса?
Как и для всех типов результатов поиска, Google решает, будет ли отображаться панель знаний в результатах поиска.Но Google предлагает способы предоставления информации, которую можно использовать для вашей панели. Если у вас местный бизнес, вы можете сделать несколько вещей, чтобы увеличить свои шансы на его получение. Для бренда или человека получить такую панель знаний может быть намного сложнее.
Локальные панели
Если вы хотите, чтобы Google отображал локальную панель для вашей компании, первым делом откройте учетную запись Google My Business. После этого вы сможете подтвердить, что являетесь владельцем своей компании.После этого вы можете добавить или отредактировать всю необходимую информацию о своей компании, такую как адрес, часы работы и фотографии. Информация, которая может отображаться на вашей панели знаний.
Что также помогает, так это проверка вашего сайта с помощью консоли поиска Google и добавление разметки структурированных данных для предприятий, как это делает наш плагин Local SEO. Мы подробно обсуждаем эту тему в нашем тренинге по локальному SEO.
В конце концов, Google решит, показывать ли панель знаний для вашего бизнеса.Релевантность, удаленность и известность бизнеса — все это важные аспекты для Google при определении того, будет ли он отображаться. Убедитесь, что ваш веб-сайт работает должным образом и на домене с высоким авторитетом, это может повысить ваши шансы.
Подробнее: Улучшите локальное SEO с помощью Google Мой бизнес »
Брендовые или персональные панели
Невозможно подать заявку на именную или персональную панель. Google решит, достойны ли вы или ваш бренд панели знаний.Если у вас или вашего бренда достаточно авторитета, появится панель. Бренды и люди, которые хорошо известны и имеют, например, страницы в Википедии, посвященные им, также часто имеют панели знаний.
Для Yoast у нас есть панель знаний о нашей компании. У нашего основателя Йоста де Валка тоже есть личная панель, и, как вы видите, через некоторое время она появилась и у меня!
Моя личная панель знаний!Есть способы увеличить ваши шансы на участие, как это обсуждалось в нашем подкасте с Джейсоном Барнардом или на этом вебинаре с Джейсоном и другими.Но это потребует много времени и усилий, и, к сожалению, успех не гарантирован.
Yoast SEO и панель знаний Google
Что такое структурированные данные?
Если вы не знаете, что такое структурированные данные, ознакомьтесь с нашим бесплатным курсом «Структурированные данные для начинающих» прямо сейчас! В этом курсе мы объясняем, что такое структурированные данные, как вы можете получить свои собственные богатые результаты и почему это важно для SEO.
Наш плагин Yoast SEO выводит полный график структурированных данных для страниц вашего веб-сайта.Структурированные данные предоставляют Google релевантную информацию о вас, вашем бизнесе и вашем веб-сайте в понятной для компьютеров форме. Поэтому это отличный помощник для Сети знаний Google.
Таким образом, структурированный граф данных Yoast SEO помогает сети знаний Google объединить точки. Это не означает, что вы обязательно получите панель, но вы предоставите необходимые данные для панели наилучшим образом.
В Yoast SEO вы также можете добавить информацию о своем социальном профиле.Yoast SEO также будет использовать эти данные для вывода правильной разметки схемы. Это означает, что если у вас есть панель, отображаются правильные профили в социальных сетях.
Как проверить свою панель
Если у вас есть личная панель знаний, обязательно проверьте ее. Проверка не так уж и сложна, просто следуйте инструкциям Google в этой статье.