Вітер (панно) — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Ві́тер» — абстрактне мозаїчне панно за мотивами народного мистецтва. Єдина монументальна робота художників і монументалістів Алли Горської, Віктора Зарецького і Бориса Плаксія, що збереглась у Києві. Панно розташоване в екстер’єрі колишнього ресторану «Вітряк», поставленого на облік пам’яток монументального мистецтва, на проспекті Академіка Глушкова, 11.
Пам’ятка монументального мистецтва охороняється державою.
У 1960-1970-х роках в українській радянській архітектурі відбулося осмислення та інтегрування народних мистецьких традицій у сучасну міську архітектуру. Прикладом модерністського трактування народного мистецтва в Києві стали проекти ресторанів «Курені», «Полтава» та «Вітряк», розроблені архітектором Анатолієм Добровольським. 1967 року в оформленні ресторану «Вітряк» взяли участь художниця-шістдесятниця, представниця правозахисного руху в Україні Алла Горська, її чоловік Віктор Зарецький і живописець-монументаліст Борис Плаксій
Про історію оформлення ресторану «Вітряк» згадував один з авторів панно Борис Плаксій:
«Тоді ми працювали з архітектором Анатолієм Добровольським. Він дядько був непоганий і на той час сприймав наші мистецькі ідеї доволі добре. Над ескізом до «Вітряка» ми з Аллою працювали довго. Як завершили, то відразу треба було йти на художню раду. Спочатку на худраду архітекторів — до Київпроекту на Хрещатику. Віктор відмовився — він чомусь був переконаний, що проект завалять. І вони з Аллою трохи полаялися. Відступати було нікуди, і ми з Аллою пішли. Прийшли. В худраді тоді були — Добровольський, Мілецький — той, що Палац піонерів робив. На диво, наш ескіз пройшов — не завалили. Якби засумнівалась Алла, то ми, певно, не пішли б, почали б переглядати ескіз і того «Вітряка» не існувало б. Без Алли не було б кому на себе це взяти — піти й домогтись. Над «Вітряком» працювали в особливо невигідних, незручних умовах. Жодна жінка-митець таких умов не витримала б. Була пізня осінь. Спершу ми мотались по склозаводах — вибивали там усякі матеріали: шкло, смальту. Це все треба вибити, вибігати. Коли вже все подіставали, то була пізня осінь, холодно. Спочатку страшні дощі, а потім морози й вітри. За півгодини руки, якими береш цементний розчин, стають як граблі. І все це на тому белебні, де стоїть вітряк. Тоді там ще пустир був, і всі ми ходили пішки від «Вітряка» до зупинки тролейбуса на «Виставці». Розписи в інтер’єрі зробили пізніше і досить швидко» [2].
Панно викладено зі смальти, скла, мармуру і кераміки.[3]
Про свою працю над мозаїкою Алла Горська написала художникові Любославові Гуцалюкові:
«Ми працюємо втрьох…: художники Віктор Зарецький, Борис Плаксій і я. Останнім часом ми зробили в Києві два ресторани – «Полтава» та «Вітряк». Вони мають етнографічно-модерний характер… Тобто ці споруди між минулим і сучасним. Ближче до минулого. В наших роботах ми прагнули сучасності в кольорах, пластиці, композиції. А головне — хотіли подивитися на світ — як Світовид, на всі чотири боки. Може, на два і вийшло»
У мозаїці «Вітер» митці зробили спробу пов’язати у модерну стилізацію народну архітектуру й розпис як синтетичне ціле. Соковитість, багатство форм етнокультури протистояло понурому пейзажу радянської псевдораціональної архітектури.[5] У творчості А. Горської поєднуються народні мотиви та риси українського авангарду 1920-х років і бойчукізму. Особливу увагу автори панно приділяли колористиці наївного живопису Ганни Собачко-Шостак[1][6].
Панно «Вітер»Російські колеги визначили композицію як абстрактний твір. У них це викликало здивування, оскільки у Радянському союзі таке мистецтво було заборонено. Борис Плаксій згадував:
«Хтось привіз на «Вітряк»… художників з Москви. І те, що вони запитали, говорить саме за себе: « І як вам дозволили таке робити?» Вони не сприймали мозаїку як розвиток мотивів народного декоративного мистецтва. Власне, взірцем, джерелом впливу для нас було мистецтво Ганни Собачко, звичайно, трохи з виходом в абстракцію. Вони саме це й сприйняли»[2].
Врятована пам’ятка монументального мистецтва[ред. | ред. код]
Панно зникло після реконструкції ресторану (фото 2015)Із трьох ресторанів архітектора А.Добровольського економічну кризу 1990-х років вдалося пережити лише «Вітряку». А панно «Вітер» лишилося єдиним монументальним твором команди Алли Горської у Києві. Згодом будівлю ресторану орендували підприємці, які накрили мозаїку дерев’яною вагонкою. 2016 року приміщення було продано. Новий власник так само накрив панно логотипом свого закладу «Mill Hub»[6].
2016 року мистецтвознавиці Людмила Огнєва та Євгенія Моляр забили на сполох. Можливе знищення панно обурило громадськість. Представники проекту «Радянські мозаїки в Україні» фонду «Ізоляція» звернулись до управління культури Київської міської держадміністрації та Міністерства культури України з листом, в якому просили надати охоронний статус мозаїці «Вітер»
29 грудня 2016 року міністерство культури занесло будівлю ресторану, на фасаді якої розташована мозаїка «Вітер», до Державного реєстру нерухомих пам’яток України в Києві за категорією об’єктів культурної спадщини місцевого значення з охоронним номером 1007-Кв[8].
У травні 2017 року адміністрація закладу запевнила, що нічого не знала про пам’яткоохоронний статус панно. Ресторатор відреагував на хвилю закликів і звернень щодо збереження мозаїки Алли Горської. У своєму повідомленні він заявив, що мозаїка на фасаді ресторану «Mill Hub» не пошкоджена і перебуває в оригінальному стані[9].
- ↑ а б Не стримати «Вітер»: у Києві ресторатори відкрили мозаїчне панно Алли Горської // Україна молода. — 08.06.2017.
- ↑ а б Борис Плаксій. Людина без страху / Алла Горська. Червона тінь калини: листи, спогади, статті. – К., 1996. – С. 189-190.
- ↑ Мозаїка Вітер, ресторан «Вітряк» / Каталог проекту «Soviet mosaics in Ukraine»
- ↑ Листування із соратниками та друзями // Алла Горська. Червона тінь калини: листи, спогади, статті. – К., 1996. – С. 102.
- ↑ Нова Віка, Катоша Богдан. «На шаблях сидіти жорстко…» / Алла Горська. Червона тінь калини. — К.: Спалах, 1996. — с. 226.
- ↑ а б Столичний ресторан завісив логотипом унікальне мозаїчне панно на стіні архітектурної пам’ятки // 5 канал. — 22.05.2017
- ↑ Чим цінна мозаїка «Вітер» неподалік ВДНГ, яку закрили логотипом ресторану?
- ↑ Наказ Міністерства культури № 1273 від 29 грудня 2016 року
- ↑ Ресторан закрив унікальне мозаїчне панно, що охороняється законом
Створення панно-захоплення для початківців дизайнерів
Створення панно може наповнити не тільки будинок красивими дизайнерськими речами, а й життя-яскравими фарбами. Це хобі підходить всім без винятку, тому обов’язково візьміть його на замітку.
Уміння малювати дано не всім, але є дуже цікава альтернатива живопису-створення панно. Якщо для картин використовують фарби, то для панно годяться практично будь-які матеріали, в тому числі, природного походження і викидні. Допускається змішування різних технік і складових. Освоїти це хобі нескладно, адже ви можете вибрати більш привабливу для себе технологію і почати з найпростіших сюжетів, які не потребують складних дій.
- Історія і сучасність панно і цікаві факти
- особливості виготовлення панно з текстилю
- Як зробити панно з сипучих продуктів
- Морські мотиви-декор з каменів і черепашок
- Практичні мозаїчні панно
- які види рукоділля підходять для панно
- Секрети об’ємних панно
- Майстер-класи і нові ідеї
Історія і сучасність панно і цікаві факти
Перші панно знайдені в печерах первісних людей-на кам’яних стінах зображували тварин і явища природи. Що це було-бажання прикрасити своє житло, спосіб зафіксувати побачене або захист від злих духів, тепер історики можуть тільки здогадуватися про це. Пізніше з’явилися панно з каменю, мозаїки, ліпнини, венеціанської штукатурки. Цей вид творчості став невід’ємною частиною культурного розвитку.
Сучасні панно роблять з каменю, мозаїки, тканин, шкіри, фрагментів скла, паперу. Умільці використовують для своїх шедеврів стрічки, бісер, вишивку. Годяться і вельми незвичайні матеріали: кава, крупи, макаронні вироби. Не гидують творчі люди і відходами, наприклад, втулками від туалетного паперу і газетами.
Панно зі шкіри
Окремо виділяють модульні панно-композиції, створені з кількох елементів, що представляють собою єдине твір. До модульним панно можна віднести декор з дзеркал, фоторамок, невеликих картин. Наприклад, для створення панно на стіну своїми руками можна взяти кілька круглих дзеркал без рамок і приклеїти їх до стіни на скотч або спеціальну липучку для картин.
Декор стін дзеркалами
Завдання панно-прикраса інтер’єру, але дизайнери змушують його працювати в повну силу. За допомогою настінного декору нескладно візуально розширити простір, замаскувати дефекти і нерівності стін, захистити настінне покриття від забруднень.
Особливості виготовлення панно з текстилю
Картини з тканини часто діють за принципом аплікації, використовують вишивку і клаптикову техніку печворк. За допомогою клаптикової мозаїки отримують картини, гідні захоплення. Для створення декоративного панно з тканини спочатку збирають текстильну картину, а потім поміщають її в раму.
Клаптева мозаїка
З текстилю можна робити модні модульні картини. Найпростіший варіант-помістити в однакові рамки красиві тканини з різними малюнками і використовувати їх в декорі стін. Для тканинних картин підходить гобелен, парча, шиття, мішковина. У сільському стилі краще використовувати прості природні матеріали-льон, бязь, ситець з веселим малюнком.
Найпростіший декор стін
Сьогодні в список сучасних хобі повернулося макраме-трохи забуте, але дуже гарне рукоділля, за допомогою якого також можна створювати розкішні прикраси для стін.
Якщо ви облаштовуєте робочий куточок умільці, то зробіть функціональне панно-нашейте на щільну тканину кілька кишеньок, в якій будуть зберігатися інструменти і дрібні матеріали для творчості.
Декоративний органайзер
Як зробити панно з сипучих продуктів
Для створення панно своїми руками з круп, бобових, зернової кави, макаронних виробів, горіхів і насіння використовують тверду основу і клей. Спочатку на основу наносять зображення, а потім фрагменти заповнюють, акуратно приклеюючи деталі. Малюнок можна роздрукувати і використовувати як трафарет.
Панно для кухні з круп
Для приклеювання фрагментів потрібно використовувати клейовий пістолет, в крайньому випадку, можна приклеювати прозорим клеєм «Момент», але пістолетом працювати зручніше. Якщо потрібно щільне покриття, то фон можна пофарбувати-практично не будуть помітні прогалини. Наприклад, при роботі з кавою картон або дерево фарбують в темно-коричневий колір. Готову виріб покривають лаком. Більш докладно про це дивіться в нашому майстер-класі зі створення картини з кави.
Морські мотиви-декор з каменів і черепашок
Повертаючись з відпустки, крім відпочинку і засмаги, людям властиво привозити з собою гальку і черепашки. Це відмінний матеріал для створення панно своїми руками. Навіть якщо ви нічого не привезли з моря або нікуди не їздили, все це можна купити в магазинах для рукоділля або в будівельних відділах. Є навіть готова мозаїка з гальки на сітці.
Матеріали з морською тематикою підійдуть для декору ванної кімнати. Авторської композицією можна прикрасити стіну над ванною або вільну стінку напроти дзеркала. Доповнити картину доречно маленьким дзеркалом, що символізує гладь води.
Композиція з гальки
практичні мозаїчні панно
Мозаїка-найдавніше мистецтво, що зародилося багато тисячоліть тому. Самому древньому мозаїчній твору близько трьох тисяч років. Для створення домашнього панно з мозаїки підходить готова мозаїчна плитка. Вона може бути керамічної, скляної, дзеркальної, металевої.
Мозаїка на кухні
Всі ці матеріали не бояться вологості, а значить, прикрасити стіну з їх допомогою можна у ванній кімнаті, на кухні, на терасі або в зимовому саду. Декор може бути будь-якого масштабу-на всю стіну, над робочою зоною кухні або у вигляді мініатюрної композиції. Детальніше про цю техніку читайте в інший нашої публікації.
Які види рукоділля підходять для панно
Для створення панно своїми руками можна використовувати практично всі види рукоділля. Розглянемо найбільш популярні і цікаві.
Панно з підручних матеріалів
Техніка декупаж-з її допомогою отримують розкішний декор, який не боїться вологості. Щоб зробити панно декупажем, не потрібно вміти малювати, за основу беруть готове зображення-спеціальну карту або серветки. Також є техніка, в якій використовують власні роздруківки на принтері. Наприклад, зробити ефектне модульне панно для кухні можна, прикрасивши декупажем кілька обробних дощок (див. Майстер-клас).
Декор дошки декупажем
Вишивка бісером-копітка, але дуже гарне творчість, за допомогою якого отримують картини і навіть ікони невимовної краси. Також бісер можна приклеювати до основи між окремими елементами або у вигляді сплетених заздалегідь фігурок-квітів, ягід, листочків.
Вишивка хрестом-ще одне старовинне рукоділля, яке сьогодні повернулося і вписалося в нові технології. Можна вишивати великі і маленькі картини, а також фотографії. Приклади таких робіт можете подивитися в інтерв’ю з нашою гостею Марією Джалілі, що розповідає про своє хобі.
Газетні трубочки, які умільці використовують для плетіння, також підходять для декору стін. Їх фарбують і скручують в хитромудрі завитки і спіралі, отримуючи ефектне дизайнерське прикраса.
Плетіння з ниток на цвяхах (стринг арт)-ще один простий спосіб прикрасити стіну оригінально. Цвяхи забивають по контуру малюнка, нанесеного на паперовий трафарет, а потім трафарет видаляють і обплітають гвоздики нитками, отримуючи картину. Замість цвяхів можна взяти шпильки з гарною голівкою або кнопки.
Стрінг Арт
В техніці стрічкового декору канзаші теж роблять дуже красиві об’ємні картини. Просто навчитеся складати окремі фрагменти, а потім з’єднувати їх в композиції на свій смак.
Секрети об’ємних панно
Ваза з втулки і мотузки, квіти з тканини
Об’ємні панно-гідна альтернатива 3D-техніці. Щоб повчити обсяг, можна використовувати найпростішу техніку ліплення з солоного тіста. У цьому випадку спочатку виготовляють всі деталі, а потім з’єднують їх в загальний мотив. Аналогічно створюють шедеври з холодного фарфору та полімерної глини.
Дуже красиві і реалістичні прикраси для стін виходять зі штучних фруктів і овочів, які можна купити в магазинах для декору і рукоділля. Фруктові композиції ідеальні для кухні. Для спальні більше підійде флористична картина зі штучних квітів (готових або зроблених своїми руками).
Флористическая картина
Також для об’ємного декору використовують всілякі предмети: кавові чашки, іграшкові набори посуду з мініатюрними копіями, годинник і все, що здасться цікавим і відповідним для перевтілення.
для створення панно на стіну своїми руками можна використовувати предмети, які практично нічого не варті. Наприклад, пластикові ложки, пробки від винних пляшок, кольорові пластикові пробки від води, гудзики.
Вічний календар з гудзиків
Майстер-класи і нові ідеї
Якщо ви заразилися нескладним, приємним і корисним хобі, то приступайте до створення панно, використовуючи ідеї та майстер-класи на нашому сайті.
Картина «Кот-пустун» з кавових зерен
картина з кавових зерен
Зверніть увагу, що вихідний матеріал визначає приміщення для декорування. Наприклад, картини з круп, макаронних виробів і кави будуть доречні на кухні, а мотиви, створені зі шкіри, підійдуть для прикраси стін спальні і вітальні. Дитячу кімнату можна прикрасити яскравою композицією з гудзиків або виробом з природного матеріалу, наприклад, шишок або черепашок.
Спробувати себе в створенні панно можуть всі бажаючі. Навіть якщо у вас немає явних талантів, все одно беріться за справу. Адже на цьому хобі можна не тільки отримувати задоволення, а й заробляти, використовуючи наші поради.
Бажаємо вам творчих успіхів і цікавих захоплень!
Українська пісня (панно) — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Українська пісня» (інша назва — «Народне мистецтво») — декоративне мозаїчне панно за мотивами народного мистецтва. Монументальна робота належить художникові Степанові Кириченкові.
Аптека № 1 і готель «Ермітаж», стіну якого 1967 року прикрасять панно (фото кінця 1920-х) 
У 1960-х роках на розі вулиць Володимирської і Богдана Хмельницького звели панельну будівлю й нове приміщення аптеки № 1. Однак гола стіна будинку на Хмельницького, 26 (колишнього готелю «Ермітаж» 1905 року) навпроти оперного театру потребувала оздоблення. Було ухвалене рішення прикрасити її мозаїкою[1].
1967 року мозаїчне панно виконав один із яскравих представників монументалістики 1960-1970-х років, художник Степан Кириченко.
Мозаїка зроблена у рамках художніх тенденцій, які панували в радянській Україні у 1960-х роках. Радянське монументальне мистецтво з одного боку проголосило себе інтернаціональним, а з іншого — використовувало для своїх потреб народні мотиви. На будівлях часто зображували людей в традиційних костюмах і з народними музичними інструментами[2].
За станом на 2019 рік, «Українська пісня» — одна з небагатьох робіт Степана Кириченка, які залишилися у вільному доступі. У рамках політики декомунізації публічний простір підлягав очищенню від тих його творів, що мали ідеологічне навантаження і прославляли тоталітарно-комуністичний режим. 2018 року закрили мозаїчне панно «Червоноармійці» на станції метро Палац Україна, у середині 2000-х знищили мозаїку «Аврора» разом з однойменним кінотеатром[3].
У 2000-х роках панно почало осипатися. Ініціативна група закликала Департамент охорони культурної спадщини посприяти у збереженні панно. Як з’ясувалося, ескізів мозаїки не збереглося. Однак фахівці визнали, що її можливо відтворити за старими фотографіями, які залишилися у Романа Кириченка, сина автора[1].
2013 року будівлю передали в оренду приватному підприємству. Але орендар не здійснив невід’ємних поліпшень будівлі. 2018 року народний депутат Сергій Лещенко зробив запит начальнику київського регіонального відділення Фонду державного майна щодо виконання орендарем зобов’язань з реставрації мозаїчного панно[4].
Оскільки роботи з відновлення так і не були проведені, 2019 року громадськість розпочала збір коштів на реставрацію. За повідомленням активіста Олега Коваля напередодні Дня незалежності України, до ініціативи приєднався футбольний клуб «Шахтар». Футболісти, дізнавшись про ініціативу киян, висловилися про готовність повністю покрити витрати на реставрацію панно[5].
Прес-служба «Шахтаря» підтвердила, що клуб візьме активну участь у відновленні панно:
«Ідея залишити подарунок киянам за гостинність давно обговорювалася в „Шахтарі“. Панно на одній із центральних вулиць Києва буде відмінним нагадуванням. На жаль, від ідеї до втілення довелося пройти майже два роки бюрократичних процедур, але тепер уже ніщо не заважає реалізації проекту»[6].
Декоративне панно як вид мистецтва – Освіта.UA
У рефераті розглянуто історію розвитку макраме. Зокрема, охарактеризовано орнамент та композиційну структуру вузлів в макраме, використання техніки макраме в одязі
Народна творчість – це історична основа, на якій розвивалася і розвивається світова художня культура, одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності.
Народна творчість включає в себе різні види художньої діяльності народу – поетичну творчість, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво тощо. Народна творчість існує як сукупність численних видів, жанрів, родів. Усі її види об’єднує основне – пізнання та відображення трудової діяльності людства, його історії, побуту тощо.
Народна творчість виникла у нелегкому трудовому процесі колективної трудової діяльності. Пізнання світу, засвоєння дійсності первісною людиною поєднувалося із формуванням її художньо-образного мислення. Праця відіграла величезну роль у походженні мистецтва. Вона дала людині руку, здатну виготовляти знаряддя, а отже, створювати потрібні предмети, надавати їм потрібної форми.
В процесі трудової діяльності людей розвивались естетичні почуття людини, її вуха, очі вчилися бачити та відчувати красу форм, кольорів, звуків. Для того, щоб народилося мистецтво, людина повинна була навчитися не тільки вправно працювати інструментами та з їхньою допомогою відображувати бачене на камені, в глині, відтворювати звуки, але вона повинна була навчитись художньо-образно сприймати дійсність.
Шлях розвитку мистецтва – це постійний процес відокремлення, виділення його видів. Він відбувається безперервно, на різних етапах історії людського суспільства.
У всезагальній народній культурі важливу роль відіграє декоративне мистецтво – широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людною. До нього належать такі види: декоративно-прикладне, монументально-декоративне, оформлювальне, театрально-декораційне тощо.
Народне декоративно-прикладне мистецтво – одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Воно зародилось у первісному суспільстві, коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби існування добувала примітивними знаряддями.
Народне декоративно-прикладне мистецтво живе на сонові спадковості традицій і розвивається в історичній послідовності як колективна художня діяльність. Декоративно-прикладне мистецтво безпосередньо входить у сферу матеріальної і духовної культури народу. У цьому плані становлять думки дослідників про аспекти умовного розмежування матеріальної і духовної культури, соціальне виділення художньої культури, на тій основі, що в останній відбувається процес злиття матеріальної реальної форми і духовного змісту.
Килими, кераміка, одяг, тканини, вишивки і т. ін. є результатом як духовної, так і практичної діяльності людей. Вони матеріально виражені і несуть інформацію про композицію, орнамент, колорит, яка зберігається в колективній пам’яті людей. Декоративно-прикладне мистецтво охоплює і сферу знань, естетичні погляди, смаки, звичаєво-обрядові аспекти, етичні переконання тощо. Це одна із частин народної художньої культури.
Сьогодні декоративно-прикладне мистецтво розглядається як важлива художня цінність, що виконує численні функції – пізнавальну, комунікаційну, естетичну та ін.
Декоративно-прикладне мистецтво – духовний світ людини – включає в себе численні види художньої практики. Це плетіння і ткання, розпис і вишивка, різьблення і виточування тощо. Одні види – кераміка, обробка кістки і каменю, плетіння – виникли на зорі людської цивілізації, інші – молоді: мереживо, гобелен, вироби з бісеру, витинки з паперу. Їм заледве налічується кілька сотень. До середини ХІХ століття ні народне мистецтво, ні художнє ремесло не визнавалися за рівноцінні галузі мистецтва, такі, як музика, театр чи живопис. Лише у 70-х роках цього століття з’явився термін “декоративно-прикладне мистецтво”, яким сьогодні вільно користуємося.
Історія розвитку макраме
Макраме, або ж вузликове плетіння, є одним із видів рукоділля, який нині завоював неабияку популярність. Цим мистецтвом в однаковій мірі захоплюються і дорослі і діти.
Макраме своїм корінням сягає сивої давнини. Це рукоділля, як і багато інших, було поширене на Сході уже в ІХ ст. до нашої ери. Як свідчать археологічні знахідки, вузликове плетіння знали в різних країнах світу: в стародавньому Єгипті, Китаї, Перу, Греції. Використовували техніку плетіння для прикрас житла та одягу.
Уміння в’язати на мотузці вузли і плести сіті цінилося в давнину дуже високо і вважалося родовим надбанням. Воно ревно охоронялося від чужинців і передавалося від батька до сина, із покоління в покоління.
З вузлами в житті людей було пов’язано багато прикмет і забобонів. Використання шаманами, знахарями і жерцями певних вузлів і плетінь із мотузки носило культовий характер. В магічні властивості вузлів свято вірили стародавні греки і римляни.
Сьогодні ми застосовуємо вузли і плетіння, не задумуючись навіть про те, що їх вік налічується не віками, а тисячоліттями. Археологічні знахідки підтверджують, що, наприклад, прямий вузол з успіхом служив мешканцям Стародавнього Єгипту ще п’ять тисячоліть назад. Широко розповсюджений він був також у стародавніх греків і римлян. Зображення прямого вузла часто зустрічається на знайдених уламках ваз і глеків. Він прикрашав спис Меркурія (давньогрецького бога – покровителя торгівлі) і називався геркулесовим вузлом.
Однак вважають, що першими, хто почав займатися вузликовим плетінням, були моряки. Вони виявилися винахідниками самих хитромудрих і практичних вузлів. З’явившись більше п’яти тисячоліть назад вітрильний корабель, не можна було уявити без мотузок, якими кріпилися щогли, підтримувалися вітрила.
В морській справі налічувалося близько чотирьох тисяч вузлів. Багато з них перейшло в художнє ремесло – макраме. Моряки минулого крім вузлів використовували в своїй роботі безліч різноманітних, практично необхідних плетінь. Більшість різного роду плетінь і орнаментів із мотузки моряки придумали від нудьги. Адже в старі часи плавання моряків тривало нерідко роками. Щоб скоротати вільний від роботи час, моряки займались рукоділлям. Їх матеріали були відслугувавші свій вік троси з маніли і сизаля.
Все красивіші і досконаліші ставали плетені вироби. В ХІІІ ст. в Західній Європі появилося найвитонченіше вузликове мереживо, яке відразу ж покорило серця середньовічних жінок. З грубих чоловічих рук вони взяли в свої ніжні і меткі пальці шовкові нитки, шнурки, шерстяну і бавовняну пряжу і стали створювати рукотворне чудо – штори, скатерті, панно, абажури, ширми і інші унікальні витвори прикладного мистецтва.
В період середньовіччя модними стали вузликові прикраси на сукнях, нижній білизні, накидках. Плетінням обробляли краї плащів і капюшонів, появилися плетені пояси, шапочки, сумочки і гаманці. Виготовляли їх із самих різноманітних ниток: шовкових, бавовняних, шерстяних. Час зберіг зразки цих чудових робіт на старовинних полотнах живописців, а також серед музейних експонатів.
За свою історію мистецтво макраме не раз занепадало і знову відроджувалося. Нерідко змінювалася і його назва: квадратне плетіння, вузликове мереживо, вузликова бахрома, шнурок. Макнамари, мексиканське мереживо і, на кінець, послідня, яка прийшла до нас з ХІХ століття, — макраме. Походить це слово від турецького “макрама”, що означає шарф чи серветка з каймою.
Змінювалося призначення виробів, їх стиль і художнє оформлення, але техніка виконання залишилася незмінною. В макраме використовують не так вже й багато вузлів, знайомих людям з глибокої давнини. Пощастило тільки самим красивим та простим, необхідним людям для плетіння різноманітних речей.
В нашій країні вузликове плетіння з’явилося наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Наші бабусі прикрашали торочками весільні рушники, білосніжні скатертини та серветки. Складовою частиною народного вбрання були ажурні шалі та хустки, прикрашені каймою і китицями.
У наш час макраме знову ввійшло в моду. Можливості використання його стали надзвичайно широкими. Дедалі частіше зустрічаються вироби, виконані цією технікою, в розпорядженні сучасних приміщень, в оформленні одягу. Це елегантні сумки, ремінці, мережані комірці, кашпо, декоративні настінні прикраси, газетниці, скатертини, віконні занавіски тощо. Можливості для творчості в цьому виді рукоділля не обмежені.
Орнамент та композиційна структура вузлів в макраме
В макраме використовують не так вже й багато вузлів, знайомих людям з глибокої давнини. Пощастило тільки самим красивим та простим, необхідним людям для плетіння різноманітних ланцюжків і сіток. Найчастіше ланцюжки і сітки створюють спокійний одноманітний фон, на якому чудово читається основна композиція з вузлів.
Простий вузол. Пришов він до нас з глибокої давнини і виявився настільки живучим і необхідним, що сучасне вузликове плетіння не змогло обійтися без нього. В літературі по рукоділлю згадується кілька назв простого вузла: петельний, круглий, пальцевий, звичайний, вузол “через руку”. Одна із самих старовинних назв – “калач”, дана йому за схожість з хлібним калачем.
Петельний вузол. Інші назви цього вузла: “горизонт”, “вузлик в кружечок”. В залежності від того, яка нитка вибирається в ролі робочої (нитка якою працюють) – ліва чи права, вузол може бути лівим або правим. Як правило ліві вузли зав’язують лівою рукою, правою натягують вузликову нитку (нитка, навколо якої зав’язують вузли) і, навпаки, праві вузли зав’язують правою рукою, лівою натягують вузликову нитку. Зовні вузли не відрізняються один від одного: один – дзеркальне відображення другого.
Вузол “фрівоління”. Так називається вузол, що прийшов із старовинного рукоділля фрівоління, або човночного мережива. Один вузол “фріволіте” складається з двох петельних вузлів і, в залежності від того, які вони: ліві чи праві – вузол “фріволіте” одержує свою назву: лівий або правий.
Репсовий вузол. Це один із найпопулярніших вузлів макраме. Він складається з двох петельних вузлів. В старовинних книжках його називають: рубчатий, ребристий, випуклий, двійний. Поверхня полотна із репсових вузлів має характерну особливість – вона вся із випуклих рубчиків. В плетінні їх називають бридами.
Брида – це ряд репсових вузлів, розміщених щільно одна до другої на вузликовій нитці. Бриди можуть бути горизонтальними, вертикальними, діагональними, фігурними, спіральними. Їх розміщення залежить від напрямку вузликової нитки.
Геркулесовий вузол. Цей вузол прийшов з сивої давнини і отримав свою назву на ім’я міфологічного героя. В морській практиці його називають прямим вузлом, а серед любителів макраме він відомий як вузол Геракла, плоский без основи.
Стародавні лікарі користувалися ним при перев’язуванні ран або переломів; моряки зав’язували таким способом троси. Використовували геркулесовий вузол і як пряжку-застібку.
Із сотні вузлів, знайомих людям з сивої давнини, є особливо витончені, що вражають своєю красою і заплутаністю. Здаються вони вузлами-головоломками, однак в основі цих складних переплетень лежить знайомий всім принцип штопки. До таких вузлів відносяться і дійшовши із найдавніших часів загадкові вузли – талісмани. В житті людей вони мали велике значення: їх обожнювали і приписували чудодійні якості, вірили в їх чарівні сили. Вузли-символи носили як амулети, вишивали золотими нитками на одязі, повторювали в дерев’яній і кам’яній різьбі, в написанні початкових літер.
Пройшли століття, і деякі вузли-талісмани за красу, народжену симетрією, стали декоративними предметами нашого побуту: ковриками, серветками, підставками, панно. Тепер ці вузли називають декоративними або орнаментальними вузлами-плетінками.
Одним із головних елементів плетених візерунків є різноманітні ланцюжки, які допомагають з’єднати між собою окремі фрагменти орнаменту в одне ціле і надати йому завершеності.
Ланцюжки – це однотипні або різнотипні вузли, зав’язані один під одним в певному порядку. Вони надзвичайно декоративні і різноманітні по формі, і інколи здається, що навряд чи можна придумати нові, але виявляється, що досить щось трішки змінити і получається ланцюжок, не схожий на всі інші: щільний або навпаки, ажурний, листоподібний, прикрашений намистинками або керамікою.
Без ланцюжків в плетінні не можна зробити жодної речі. Вони вплітаються в фактуру настінних прикрас, абажурів, фіранок, на них підвішують тяжкі кашпо і витончені підвіски, з них роблять сучасні прикраси: сережки, перстні, браслети.
Також велике значення у макраме має сітка з вузлів. Для плетіння сіток існують такі правила: число ниток, навішаних на основу, повинне бути кратне кількості ниток в одному вузлі; вузликові і робочі нитки вузлів, сплетених в шаховому порядку, міняються місцями після кожного рядку, тому витрачаються рівномірно; число рядів підраховують з бокового краю сітки по крайнім вузлам, враховуючи, що вузли непарних рядів розміщені біля самого краю, а парних – відсутня в глибину; число нанизаних ниток залежить від мотиву орнаменту. Сітки можуть бути ажурними або більш щільними в залежності від числа вузлів в кожній ланці: чим менше вузлів, тим сітка щільніша.
Геометричні фрагменти сіток. Ритим вузлів сіток легко перестроюється в геометричні фігури: шестигранники, трикутники, ромби. Техніка плетіння їх дуже проста. Наприклад, якщо плетуть трикутник, то на початку і в кінці кожного рядку не пров’язують по дві крайні нитки і тоді отримується на один вузол менше, ніж в попередньому ряді. Так плетуть, доки не залишиться всього один вузол.
Сітки з вузлів можна також з’єднувати з іншими фрагментами орнаменту. Одноманітне полотно сіток використовують для створення нових візерунків. На сітках різні плетені фрагменти здаються більш рельєфними, випуклими і виразними.
Ромби. Найчастіше сітки з’єднують з найрізноманітнішими видами ромбів: відкритий ромб з вузлів “фріволіте”, щільний ромб з горизонтальних брид, ромби з одинарних та подвійних діагональних брид, декоративні ромби та ін.
Ромби з одинарних брид можна прикрасити піко або горизонтальними бридами. Всі ці доповнення виконують перед плетінням нижніх сторін ромба. Наприклад, піко утворюють так: зав’язують останній вузол на верхній сторорні ромба, повертають робочу нитку зліва направо і виконують нею вертикальний репсовий вузол на цій самій вузликовій нитці. Залишають піко, заколюють його шпилькою і, розвернувши робочу нитку справа наліво, зав’язують другий вертикальний репсовий вузол на цій же вузликовій нитці. Тепер повертають робочу нитку зліва направо і виконують нею діагональний репсовий вузол. Після цього плетуть нижню сторону ромба на цій же вузликовій нитці.
Щільний ромб складається з двох половин – правої і лівої. Починають витинати ромб, зв’язавши дві середні нитки діагональним репсовим вузлом, і дальше виконують дві верхні сторони ромба. Потім ліву половину щільного ромба заповнюють групою брид, паралельних лівій верхній стороні ромба. Для кожної бриди цієї групи вузликову нитку беруть з правого краю, при чому вузликові нитки сусідніх брид не зв’язують між собою, тому кількість вузлів в кожній бриді зменшується на один, доки в послідній бриді не залишиться один вузол. Потім так само виконують групу брид, паралельних правій стороні ромба. Закінчуючи ромб, зв’язують дві середні нитки репсовим вузлом.
Квіти з брид. Як правило, квіти виплітають з чотирьох пелюстків: спочатку виконують дві верхні пелюстки з нахилом до центру квітки, скріплюють вузликові нитки пелюстків і далі від центру плетуть нижні пелюстки.
Велику ажурну квітку виконують в такій послідовності:
- спочатку плетуть верхній фігурний ромб;
- потім паралельно його нижнім сторонам виплітають по похилій бриді;
- далі плетуть горизонтальні бриди на тих самих вузликових нитках, розвернувши їх до центру квітки;
- перевивши в центрі дві вузликові нитки, плетуть нижню половину квітки в дзеркальному відображенні.
Майже кожну пелюстку квітки можна перетворити в листочок, якщо його виконувати окремо. Виконувати листочки можна з похилих брид, з подвійних овальних брид і з овальних і похилих брид.
Висновки. Ознайомившись з видом декоративно-прикладного мистецтва – плетінням макраме, можна дізнатись багато цікавого. Адже своїм корінням воно сягає сивої давнини. Цим рукоділлям почали займатися на Сході уже в ІХ ст. до н. е. Але вважають, що першими, хто почав займатись вузликовим плетінням, були моряки. Перебуваючи в далекому плаванні, вони плели риболовецькі сіті, канати, різноманітні прикраси, які дарували близьким на згадку.
В нашій країні цей вид рукоділля з’явився наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Наші бабусі прикрашали торочками весільні рушники, білосніжні скатертини та серветки.
Вузликове плетіння в різний час називали по-різному: квадратне плетіння, вузликове мереживо, вузликова бахрома і т.д. І лише в ХІХ ст. це плетіння стали називати макраме. Походить це слово від турецького “макрама”, що означає шарф чи серветка з каймою.
В макраме використовують не так вже й багато вузлів, знайомих людям з глибокої давнини. Пощастило тільки самим красивим та простим, необхідним людям для плетіння різноманітних виробів. Найпоширенішими вузлами є: простий вузол, вузол “фріволіте”, репсовий вузол, геркулесів вузол і ще багато інших.
Компонуючи ці вузли можна складати багато різних візерунків. Це і найрізноманітніші ланцюжки, сітки, геометричні фрагменти сіток, різні види ромбів з діагональних брид, квіти з брид, листочки. Уміло поєднуючи ці вузли можна виготовляти цікаві і красиві вироби.
Вибір ниток і мотузок для плетіння – самий різноманітний: лляна мотузка, бавовняна, джут, конопляний шпагат, сизалеві нитки. Маленькі речі плетуть із сутажу, муліне, “ірису”, круглої тасьми.
Для плетіння використовують нитки, як природного кольору, так і фарбовані. Фарбувати нитки можна аніліновими барвниками або натуральними.
Інструменти та обладнання, необхідні для плетіння макраме прості і потрібно їх небагато: напівм’яка подушка, наповнена тирсою, шпильки, голки, ножиці, гачок та шило.
Можливості використання макраме стали надзвичайно широкими. Дедалі частіше зустрічаються вироби, виконані цією технікою, в спорядженні сучасних приміщень, в оформлені одягу. Це елегантні сумки, ремінці, мережані комірці, скатертини, віконні занавіски тощо. Можливості для творчості в цьому виді рукоділля не обмежені.
Добре засвоївши техніку плетення, можна самостійно виготовляти цікаві вироби. Старанно виконані настінні декоративні прикраси, різноманітні кашпо, панно зроблять затишним будь-яке приміщення. Макраме, як і інше рукоділля, дає можливість виразити потребу в творчості, а поєднання праці і фантазії допоможе показати себе в ролі художника-дизайнера.
15.11.2010
Порцеляна Делфта — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зразки порцеляни Делфта початку 18 століттяПорцеляна Делфта — загальна назва керамічних виробів голландського міста Делфт 17- початку 18 століть.
Історія виникнення виробництва[ред. | ред. код]
Важливе місце в економіці невеличкого Делфта займали пивоварні. У 1630-х роках значно погіршилася якість річкової води, яку використовували для пива. Якість пива погіршилась настільки, що від його виробництва відмовились.
В пригоді стала наближеність до центрів торгівлі і транспотрування товарів морем. В місті була розташована одна з шести контор Голландської Ост-Індської компанії. Вітрильники компанії і завезли в Делфт зразки порцеляни Китаю. Вони настільки сподобалась, що викликло прангення створити власне виробництво порцеляни. Покинуті пивоварні позаймали гончари. Керівництво міста жорстко контролювало виробництво. Тому дозвіл на отримання членства в гільдії мали лише 10 керамістів. Але виробництво розпочалося, незважаючи на нестачу глини. Її теж довелося завозити.
Найбільшу популярність мала синьо-біла порцеляна Китаю, до того ж вона дорого коштувала. Зразки цієї порцеляни і стали головними взірцями для копіювання.
Особливості порцеляни Делфта[ред. | ред. код]
Порцелянова панель на одному з будинків Делфта Панно з делфтських кахлівВироби керамістів Делфта часто імітували і форму, і розписи китайських взірців. Переважав синьо-білий декор, що став найхарактернішим для виробів з Делфта. Їх поверхню декілька разів покривали прозорою глазуррю, а остаточне випалення робили при низьких температурах. Тому тепер їх вважають більш близькими до фаянсу, ніж до справжньої порцеляни.
На популярності порцеляни Делфта це не відбилося погано, бо та мала великий попит як в країні, так і за її межами. Адже вивіз порцеляни з Китаю був пов’язаний з багатьма перешкодами і ризиками. Керамісти Делфта виробляли побутовий і декоративний посуд, а також кахлі для кімнат і печей.
Добре поціновувались і делфтські кахлі. Їх особливістю були розписи різних типів.
Найкоштовніші кахлі мали розпис, облямований колом подвійною лінією. Середину кола розмальовували пейзажами з каналами, човнами, містками, фортечними і фантастичними будівлями. Знайшли своє місце в розписах і голландські млини, і невеликі вітрильники, пастухи з вівцями, рибалки, вершники, іноді панорами голландських міст. Зустрічались кахлі, де замість кола використовували восьмикутник, а декор мав ознаки стриманого бароко.
Були і кахлі в стилістиці шинуазрі — з зображенням пагод та псевдокитайських споруд. Кутові ділянки подібних кахлів займали стилізовані квіти, голови биків чи павуків.
Невеликі обсяги виробництва кахлів і їх висока ціна обмежували їх використання в інтер’єрах. Тому кахлями декорували стики стін біля підлоги, печі та невеликі ділянки на кухні. Все це можна бачити і на картинах голландських майстрів 17 століття.
Своїх прихильників мають делфтські кахлі 17-18 століть і серед колекціонерів. Збірки кахлів Делфта мають і різні музеї світу.
Голландські кахлі в Вишнівецькому палаці[ред. | ред. код]
Дійшли голландські кахлі і до України у 18 столітті. Тодішній власник Вишнівецького палацу, граф Мнішек, виписав голландські кахлі і майже 45.000 взірців використали для оздоби Бенкетної зали.
- Альбрехт де Кейзер,
- Самуел ван Енхорн. Обидва працювали в стилістиці шинуазрі.
- Фредерік ван Фрітйом — відомий сюжетними кахлями з пейзажами, а також посудом.
- Адріан Кок був найбільш уславленим. Саме він отримав замову на вази для палацу Гемптон Корт в Лондоні, що зробила королева Марія Англійська.
Пейзажні і сюжетні голландські кахлі[ред. | ред. код]
-
Торгова площа Нюрнберга. Делфтська кахля
-
-
Панщина — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Па́нщина — відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному способі виробництва. Можлива з прикріпленням до землі безпосереднього виробника (кріпацтво, закріпачення) чи без нього. Зміст визначається зобов’язанням селянина працювати якийсь час зі своїм інвентарем у господарстві феодала за право користуванням наділом із земель феодала.
Виникла в ранньому середньовіччі, але найбільшого поширення набула в Західній Європі у ХІ — ХІІІ століттях, а в Східній у XVII — першій половині XIX століття. Відповідно говорять про ранню та пізню панщину. Якщо перша була зумовлена нерозвинутістю товарних відносин, то друга навпаки стала наслідком їх розвитку. Первісно феодал отримував майже усе необхідне з власного господарства і відповідно був зацікавлений у його розвиткові. В Західній Європі панщина поступово замінялася продуктовим чиншем — в Італії та Франції з ХІ століття, в Англії з ХІІ, в Німеччині з ХІІІ. Однак в міру розвитку ринку та потреби в сількогосподарчій продукції в XIV—XV століттях в Німеччині стало вигідно знову збільшувати панщину для того, щоб вирощувати продукти вже не для власного споживання двору феодала, а на продаж. Пізніше з тих самих причин панщина поширювалась у Польщі[a], Литві, Московщині.
У XVI сторіччі на Лівобережній Україні структура сільськогосподарського виробництва разюче відрізнялася від Галичини, де за сторіччя панщина виросла вшестеро, та Волині, де вона сягала 3 днів на тиждень. На сході у величезних латифундіях магнатів бракувало робочих рук. Тут оголошують «свободи» (звідси назва багатьох населених пунктів слобода) — пільги від панщини та повинностей на 10-20 років, і це приваблює втікачів з Правобережжя[1]. В Галичині після скасування в 1782 р. кріпацтва панщина зберігалась до 1848 р.
Панщина могла бути погодинною та поурочною. Погодинна визначалася кількістю часу, який селяни мали відпрацювати на феодала: спершу це були дні чи тижні на рік, пізніше кількість днів на тиждень. Поурочна панщина вимірювалася кількістю роботи, яку мав виконати селянин, наприклад, зорати певну площу ріллі, нарубати та привезти певну кількість дров тощо. Зазвичай розмір панщини залежав від розміру наділу селянина, наприклад повнонадільний селянин мав відпрацювати 4 дні на тиждень, половинонадільний — 2.
- ↑ У Польщі, щоправда, панщина з’явилась ще у 1105 році, коли згідно з т.зв. «Тинецьким привілеєм» (пол. Przywilej tyniecki) селяни були зобов’язані обробляти церковні та монастирські землі
Джерела та література[ред. | ред. код]
Макраме — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Декоративне панно «Вітрильник»Макраме (migramah) — відома з давнини техніка вузлового плетіння.
Сучасна назва походить від арабського migramah. Ймовірно, що техніка якось пов’язана із технікою створення тканин без використання ткацького верстата.
Техніка вузлового плетіння відома з надзвичайно далеких часів, що довели археологічні розкопки і знахідки вузлового плетіння ще на первісних інструментах прадавніх людей.
Техніку вузлового плетіння використовували вже у Стародавніх Вавилоні, Ассирії та Єгипті, Стародавній Греції, Персії, Китаї. Своєрідна техніка вузлового плетіння була у Стародавньому Перу.
З часом кількість створення вузлів збільшилась, зросли як їх декоративність, складність, так і привабливість. Вузли отримали розповсюдження у рибалок і моряків, де були особливі вимоги до міцності мотузок і канатів, їх надійності в екстремальних умовах буревіїв і штормів.
Вузол «подвійний плаский» мав поширення у Стародавній Греції, де мав назву Геркулесів вузол. Він перейшов навіть у ювелірні вироби.
Як техніка макраме отримало чимале поширення у XIX ст. У вікторіанську добу в техніці макраме виготовляли штори на вікна, скатертини, покривала. В техніці макраме виготовляли гамаки. Зрозуміло, що користувачами макраме були небагаті верства населення. Саме на них, близьких до ремісників, було розраховане і видання 1882 року «Мереживо макраме». Промислова революція у ткацтві викинула на ринки велику кількість нових тканин, а про яскравість кольорів подбали хіміки-промисловики. Це надто зменшило цікавість до макраме і воно майже вийшло з моди.
20 століття і розквіт дизайнерських рішень[ред. | ред. код]
Нова хвиля зацікавленості у макраме припала на 1970-і роки. Тоді знову почали виготовляти плетені смуги з макраме, дешеві панно на стіни замість дорогих килимів, гамаки для відпочинку за містом, кошики і жіночі сумки, навіть одяг і невеликі гобелени. Комбінації різних вузлів надають можливість у спрощених варіантах створювати ткані образи птахів, тварин, вітрильників, іноді споруд.
Привабливість макраме — у використанні будь-яких дешевих матеріалів (ниток домашнього приготування, натуральних або штучно пофарбованих, гнучкого металевого дроту, тонкого дроту у кольоровому ізоляційному шарі, мотузок різної товщини, ниток промислового виробництва будь-якого кольору). Додача намистин, часто нефарбованих, дерев’яних, скляних, кам’яних, збільшила декоративні можливості макраме. Декоративні якості макраме помітно збільшують кольорові камінці, висушені плоди і гарбузи, оброблені і необроблені гілочки, навіть дрібні керамічні вироби тощо. Вони легко утримуються міцними вузлами.
При створенні макраме використовують як примітивні пристрої (струбцини, металеві кола для панно чи для абажура) або ніяких пристроїв. Достатньо малого металевого гака (для накидання первісної петлі) або струбцини для укріплення на столі.
Зразок макраме у техніці кавандолі «Осінній сюжет».Щось спільне з гобеленовим ткацтвом і працею гачком має техніка кавандолі. Його іноді називають також «гобеленовим макраме». Це назва за автором-жінкою, що розробила цю технологію. Валентина Кавандолі мешкала у місті Турин в 15 столітті. В місті створили школу для дівчаток «Будинок сонця», де вона була вихователькою. Кавандолі навчала школярок плести кошики і гаманці. Для виробів використовували сировину у два і більше кольорів. Чим менша товщина нитки, тим краще виглядає виріб у техніці кавандолі. Виріб кавандолі зберіг здатність комбінування із малими вишивками чи з додатковим декором нитками іншого кольору.
Галерея обраних фото[ред. | ред. код]
Декоративна зірка макраме з використанням намистин) на морській мушлі-
-
Макраме з кольорових ниток (текстильний браслет)
-
Кольорова зелена мотузка для макраме
-
Схематичне зображення сови (макраме з одноманітних ниток і необроблених гілок)
Макраме з кольорових ниток і дешевих намистин
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макраме
- Сост. Ашастина Е. Н. Ажурная вязь макраме. — СПб.: Издательство «Литера», 1998. — ISBN 5-86617-003-5.
Обнаженный мужчина вынужден преследовать кабана после того, как тот схватил его ноутбук в нудистской точке доступа в Германии
По голой щеке! Обнаженный мужчина был вынужден преследовать кабана после того, как тот схватил его ноутбук в нудистском месте в Германии
- Неназванный мужчина загорал на озере Тойфельзее к западу от Берлина
- Упорный кабан схватил желтый мешок, за который в нем был ноутбук человека
- Он гнался за кабаном, а десятки ошеломленных семей наблюдали за его погоней
Ворон Саунт для электронной почты
Опубликовано: | Обновлено:
На серии снимков запечатлен веселый момент, когда нудист голым бежал по парку, чтобы преследовать кабана, который украл его ноутбук.
Неназванный мужчина загорал на озере Тойфельзее, озере к западу от Берлина, в среду вечером, прежде чем оказался втянутым в неожиданную встречу.
Кабан, который является обычным явлением в столице Германии, схватил одну из сумок нудиста, заставив его бежать за ней на глазах у десятков ошеломленных посетителей.
Серия снимков запечатлела веселый момент, когда нудист голым бежал по парку, чтобы преследовать кабана, который украл его ноутбук
В Германии есть несколько пляжей и озер, которые позволяют людям плавать или загорать без одежда как часть Freikörperkultur страны — свободная культура тела.
На фотографиях можно увидеть мужчину средних лет, шагающего вслед за стойким кабаном и двумя его поросятами, когда они пробирались через травянистый луг.
У кабана была зажата во рту маленькая желтая сумка, в которой, как позже выяснилось, находился ноутбук мужчины.
Десятки ошеломленных семей наблюдали за погоней, прежде чем мужчина смог забрать свои вещи.
Адель Ландауэр, актер и тренер, которая сказала, что сделала снимки, написала, что свиньи сначала съели чью-то пиццу, а потом схватили ноутбук.
Она сказала, что, когда владелец понял, что случилось, он «выложился на все сто», чтобы вернуть это.
«Когда он вернулся с желтой сумкой в руке, мы все хлопали и поздравляли его с успехом», — добавила она.
Ландауэр сказала, что позже показала этому человеку сделанные ею фотографии, и «он громко рассмеялся и разрешил мне опубликовать их».
Неназванный мужчина загорал на озере Тойфельзее, озере к западу от Берлина, в среду вечером, прежде чем оказаться втянутым в неожиданную встречу
Десятки ошеломленных семей наблюдали за погоней, прежде чем мужчина, наконец, смог забрать свои вещи
Встречи с кабаном в Германии не редкость.
В прошлом году европейское статистическое агентство Eurostat сообщило, что в ЕС насчитывается около 150 миллионов свиней, и 40 процентов из них можно найти в Испании и Германии.
В январе 2019 года Дания даже начала возведение стены длиной 43,4 мили (70 километров) вдоль своей границы с Германией, чтобы не подпускать диких кабанов.
Этот шаг был направлен на предотвращение распространения африканской свиной пятерки, которая могла поставить под угрозу свиноводство страны.
Поделитесь или прокомментируйте эту статью:
,Jaka folia pod panele podłogowe sprawdzi się najlepiej?
Przed ułożeniem podłogi pływającej niezbędne jest właściwe zabezpieczenie posadzki. Folia paroizolacyjna zabezpieczy podłoe przed szkodliwą dla zdrowia wilgocią, dzięki czemu podłoga będzie nam służyć przez długi okres czasu, zyskując przy tym na trwałości. Jakimi parameters powinniśmy kierować się podczas jej zakupu?
Jeśli planujesz remont lub wykończenie wnętrz, skorzystaj z usługi Szukaj Wykonawcy , dostępnej na stronie Kalkulatory Budowlane i sprawdź wybrane dla ciebie oferty.
Folia pod panele — dlaczego jest tak ważna?
Folia paraizolacyjna ma za zadanie chronić podłoe przed działaniem wilgoci.Dlatego tak istotne jest jej położenie pod każde panele podłogowe. Jeśli tego nie zrobimy, podłoga może szybko ulec zniszczeniu. Wilgoć może przyczynić się do powstania wielu problemów. Zbyt duża Wilgotność powoduje odkształcenie się i pęcznienie paneli podłogowych, wskutek czego na parkiecie widoczne będą wybrzuszenia. Niestety zmiany powstałe na skutek wilgoci są nieodwracalne. A to oznacza, że brak zastosowania folii może sprawić, że wykonaną podłogę w pomieszczeniu będziemy zmuszeni wyrzucić.Проверить наличие także, jaki podkład pod panele warto wybrać.
Sprawdź ceny najmodniejszych paneli podłogowych
Jeśli nie wykorzystamy folii paraizolacyjnej, nie będziemy mogli zgłosić reklamacji w przypadku zniszczenia paneli podłogowych. Warto pamiętać, że nie rozwiemy tego problemu, nawet jeśli pracownicy sklepu oferującego pokrycie podłogowe nie powiedzieli nam o konieczności połoenia folii. Tego typu zalecenia znajdują się w gwarancji proponowanej przez producenta paneli i Instrukcji Europejskiego Związku Producentów Paneli, dlatego też nasze roszczenia nie zostaną uznane, jeśli się do nich nie zastosujemy.
Gdzie folia paraizolacyjna sprawdzi się najlepiej?
Folia paraizolacyjna najlepiej sprawdzi się na posadzkach betonowych, których wilgotność nie jest większa niż 2%, przy czym nie jest to ostateczna wartość. Czasem wilgotność posadzki w nowym budownictwie sama z siebie się podnosi. Skutkiem tego jest przejście wilgoci w strop. W tym przypadku obowiązkowe jest położenie wysokiej jakości folii, której grubość powinna przekraczać 0,2 мм.
Wykorzystanie folii paraizolacyjnej nie jest konieczne w przypadku podłogi drewnianej, na której chcielibyśmy połoyć panele podłogowe . Tego typu folia nie będzie potrzebna właścicielom mieszkań na wyższych piętrach, gdzie znajduje się stara, wysuszona już posadzka.
I choć zastosowanie folii pod panele czasem nie jest koniecznością, to niestety, tak jak wspominaliśmy, jej obecność jest podyktowana warunkami stawianymi przez producentów paneli podłogowych.Z tego obowiązku będziemy zwolnieni w przypadku, gdy na podkładach pod panele znajduje się już folia paraizolacyjna. Sprawd także nasze porady, jakie panele wybrać .
Folia pod panele — czym kierować się przy wyborze?
Zapewnienie paraizolacji шутка wymaganiem narzuconym przez każdego producenta paneli.Takie zadanie spełni folia paraizolacyjna. Podczas jej wyboru istotna jest grubość. Jeśli chcemy, aby skutecznie chroniła podłoe przed wilgocią, jej grubość powinna być większa niż 0,2 мм. Bardzo ważny jest też współczynnik SD, którego Minimalna wartość wynosi 75 m. Im wyższą wartość posiada folia paroszczelna, tym lepsze zabezpieczenie przed działaniem wilgoci. Paraizolacji nie zapewni нам, нп. folia malarska.
Na równym i сучим podłożu układamy folię paraizolacyjną z Minimalną zakładką 20 cm.Następnie sklejamy ją za pomocą taśmy wykazującej odporność na wilgoć. Podczas montażu folii zaleca się również pozostawienie zapasu przy ścianach.
Aktualne promocje na narzędzia do domu
,Malowanie paneli podłogowych i ściennych
1Malowanie drewna — cenne wskazówki
2Malowanie mebli — prosty sposób na wielk odmianę
3Malowanie starych tapet — oszczędność czasu i pieniędzy
4Olejowanie podłogi — alternatywa lakierowania
5Панеле ламинированное полотно
6Układanie i montaż paneli podłogowych
7Wybieramy najlepsze panele podłogowe
3,3 / 5 (594 ocen)
Poszukiwanie sposobu odnowienia podłóg czy ścian skłania bardzo często do zastanowienia się nad panelami — zarówno podłogowymi jak i ściennymi.I chociaż dzisiaj większość z nas kupuje nowe panele to z pewnością znajdą się i tacy, którzy je malują.
Колор панели
W miarę upływu czasu panele tracą swój pierwotny wygląd na skutek użytkowania. Z kolorem jest podobnie jak z materiałem, gdyż jak wiadomo panele panelom nie równe. Я тут ченсто к właśnie trwałość materiału decyduje o konieczności podjęcia kroków, które będą zapobiegały dalszemu niszczeniu paneli.
Panele podłogowe
Panele podłogowe dostępne są jako panele drewniane lub drewnopodobne, czyli luminowane.Pokrywanie farbą drewnianych paneli podłogowych wiąże się z zainwestowaniem w farbę, która należycie spełni powierzoną jej rolę. Podłogi drewniane, które były wcześniej olejowane czy woskowane trzeba wcześniej przygotować. W takim przypadku samo nałożenie farby nie jest wystarczające. Panele podłogowe muszą być przede wszystkim czyste. Ponadto trzeba podłogę wyszlifować, a na drewno nałoyć podkład.
Samo nakładanie farby nie jest oczywiście skomplikowane.Do malowania wykorzystuje się pędzel lub wałek. Malowanie paneli podłogowych drewnianych powinno odbywać się w pomieszczeniu nienarażonym na promienie słoneczne. Z tego względu ważne jest także wcześniejsze przygotowanie pomieszczenia tak, aby nasłonecznienie nie wpłynęło niekorzystnie na cały process malarski.
Malowanie specjalną farbą do podłóg drewnianych powinno rozpocząć się od krawędzi, czyli miejsc gdzie podłoga znajduje się przy ścianie. Równocześnie miejsca te powinny znajdować się w jak największej odległości od drzwi .Farbę należy nakładać systematycznie. Producenci specjalnych farb do tego typu zadań określają to działanie mianem «mokre do mokrego», co w praktyce jest jak najbardziej zrozumiałe.
Oprócz tego istotny jest także sam kierunek. Kierunek malowania musi być zgodny z usłojeniem drewnianych paneli. Czas schnięcia takiej farby wynosi około 3 godzin. Dzięki czemu bardzo szybko można odnowić podłogę drewnianą, a zarazem uzyskać pożądany efekt.
A co z malowaniem Paneli Laminowanych? Po prostu tego rodzaju paneli po prostu się nie maluje.Jedynym działaniem jest zatem ich wymiana.
Panele ścienne
Panele ścienne można pomalować. Podobnie jak w przypadku podłogi tak i tutaj trzeba wybrać odpowiednią farbę. Są to zazwyczaj farby, którymi maluje się np. Дрзви . Dostosowanie farby do materiału jest zatem czynnością podstawową!
мг в. Зузанна Бушта
,Przyjazny dysk internetowy — Chomikuj.pl
Wykorzystujemy pliki cookies и подобная технология w celu usprawnienia korzystania z serwisu Chomikuj.pl oraz wyświetlenia reklam dopasowanych do Twoich potrzeb.
Jeśli nie zmienisz ustawień dotyczących cookies w Twojej przeglądarce, wyrażasz zgodę na ich umieszczanie na Twoim komputerze przez administratora serwisu Chomikuj.pl — Kelo Corporation.
W każdej chwili możesz zmienić swoje ustawienia dotyczące cookies w swojej przeglądarce internetowej. Dowiedz się więcej w naszej Polityce Prywatności — http://chomikuj.pl/PolitykaPrywatnosci.aspx.
Jednocześnie informujemy że zmiana ustawień przeglądarki może spowodować ograniczenie korzystania ze strony Chomikuj.pl.
W przypadku braku twojej zgody na akceptację cookies niestety prosimy o opuszczenie serwisu chomikuj.пл.
Wykorzystanie plików cookies przez Zaufanych Partnerów (dostosowanie reklam do Twoich potrzeb, analiza skuteczności działań marketingowych).
| Wyrażam sprzeciw na cookies Zaufanych Partnerów |
|
Wyrażenie sprzeciwu spowoduje, że wyświetlana Ci reklama nie będzie dopasowana do Twoich preferencji, a będzie to reklama wyświetlona przypadkowo.
Istnieje możliwość zmiany ustawień przeglądarki internetowej w sposób uniemożliwiający przechowywanie plików cookies na urządzeniu końcowym. Można również usunąć pliki cookies, dokonując odpowiednich zmian w ustawieniach przeglądarki internetowej.
Полную информацию о десяти темах, известных под адресом http://chomikuj.pl/PolitykaPrywatnosci.aspx.
,